55

1. Глибоке знання предмета

Найкращі вчителі завжди мали не тільки високу зацікавленість, а й глибоке знання предмета, який вони викладають. Ця риса стає дедалі нагальнішою в часи, коли в класах є комп’ютери і пошукові системи. Адже вчителі повинні допомагати учням зрозуміти і проаналізувати інформацію, яку вони звідти беруть.

Але вчитель — це не просто людина, яка може переказати факти і правила.


Це має бути той, хто знає свій предмет достатньо добре, і розуміє, що саме учні можуть вивчити самостійно, а для чого їм необхідна допомога з надання більш глибокого розуміння суті предмета.


Обов’язковим завданням для вчителя майбутнього буде навчити учнів саморозвиватися — досліджувати факти і вчитися їх використовувати.

Це на все життя сформує в дітей навички правильного засвоєння інформації, яких вони потребуватимуть під час працевлаштування.

2. Вміння бути посередником

Роль вчителя як фасилітатора визначена в освітніх системах багатьох розвинених країн.

Сприяння навчальному процесу є важливим не лише для того, щоб заохотити молодь до освіти, а й для розвитку навичок, які зроблять учнів успішними працівниками в майбутньому.

Національна освітня асоціація США зазначає, що за останні 20 років вимоги до кваліфікації працівників кардинально змінилися. Спостерігаємо різкий спад попиту на рутинну автоматичну працю.


Окрім класичних і досі важливих трьох «китів» обов’язкової освіти (читання, письмо, арифметика), школи повинні давати дітям ще й чотири «стовпи»: критичне мислення, комунікативні навики, здатність до співпраці та креативність.


Необхідність цих навичок, цілком імовірно, зростатиме в міру того, як рутинна праця поволі замінюється автоматизацією завдяки технологіям.

Цим навичкам не завжди можна легко навчити. Однак учителі, які використовують такі методики, як, наприклад, групові проекти, можуть зробити значний внесок у вирішення глобальних світових проблем.

3. Розвинені суспільні навички

У ХХІ столітті бути успішним означає вдосконалювати навички роботи з людьми, такі як комунікація і співпраця.

Ці навички комп’ютер повністю відтворити не може, отже, виходить, що вчителі в майбутньому мають бути експертами в сприянні соціальній складовій навчального процесу.


Суспільні навички вже стали характеристиками, яких вимагає більшість працедавців.


Дослідження, проведене Національною асоціацією коледжів та працедавців США у 2015 році, показало, що замість вимог, пов’язаних з рівнем знань, три найпоширеніші навики, необхідні під час прийняття на роботу, це:

— здатність працювати в команді;
— здатність приймати рішення та вирішувати проблеми;
— здатність ефективно спілкуватися з іншими співробітниками та з людьми, що не належать до персоналу організації.

4. Зовнішній фокус

Щоб розвинути бажані риси і навички, вчителям необхідно буде зробити акцент на навчанні поза межами класної кімнати.

Ключової ідеєю тут є застосування вивченого матеріалу в реальних життєвих ситуаціях, щоб учні могли зрозуміти, що саме відбувається на робочому місці, адже це часто виходить за рамки того, що вони знають про це з навчання.

Наприклад, вчителька з Індії Кіран Бір Сеті, одна з 10 фіналістів Global Teacher Prize 2015, винайшла новий спосіб викладання, який допомагає її учням вивчати світ у креативний спосіб.

Вона розробила підхід з використанням методики дизайн-мислення, який змушує учнів сприймати інформацію на рівні відчуттів, а не когнітивних здібностей. І дає змогу перевірити набуті знання в контексті реального світу.

Дев’ятикласники, яких навчає Кіран, отримують знання про необхідність фільтрування води, перевіряючи її якість у бідних кварталах. Потім за допомогою цих знань вони будують фільтри для жителів цих районів.

Навчання поза межами школи може цілком трансформувати те, як мають проходити заняття.


У концепції flipped classroom сам процес навчання відбувається поза навчальним закладом, а домашні завдання — навпаки, у класі.


Згідно з цією моделлю, інструкції для учнів надаються у відео-матеріалі, який необхідно проглянути перед уроком, що звільняє час для аналізу в класі.

5. Аналіз даних

Технології вже допомагають багатьом бізнес-діячам перевіряти та поліпшувати ефективність своєї діяльності, надаючи кращі та більш розгорнуті дані. Важливість цього процесу в освіті теж зростає. Одне з досліджень виявило, що глобальні витрати на використання технологій в освіті до 2019 року перевищать $19 млрд.


Так само, як і бізнесменам, вчителям необхідно буде проводити аналіз даних, щоб помітити, із чим в учнів виникають труднощі, і допомогти їм втілити свій потенціал.


У міру того, як дедалі більша частка навчання (від написання творів до проходження тестів) переходитиме в цифровий формат, вчителі стикатимуться з колосальною кількістю показників успішності учнів. І ці дані лише зростатимуть.

Тож вчителям доведеться пристосуватися до використання інструментів аналізу такої кількості інформації.



Як навчити дитину проявляти наполегливість

Через десять хвилин занять гаммами дитина не витримує та гнівно грюкає кришкою фортепіано... бгає зошит, утративши надію розв’язати приклад з математики... Такі ситуації болем віддаються в серцях батьків.

Якщо ці епізоди важко переносити батькам, тільки замисліться, що при цьому відчувають діти. Вони намагаються впоратися з чимось новим і важким, і в якийсь момент запевняють себе в тому, що зазнали невдачі, – вони просто здаються. Правду кажучи, такі ситуації – це ідеальні моменти для навчання, коли ми можемо допомогти нашим дітям зрозуміти, що якими б новими та складними не були завдання, з будь-яким з них можна впоратися за допомогою терпіння, практики та докладених зусиль.

Наполегливість і завзятість тісно пов'язані з досягненням успіху не тільки у школі, а й у житті. Фахівці вважають, що здатність наполегливо домагатись поставленої мети настільки ж важлива для досягнення успіху, як талант або високий рівень інтелекту. Добре те, що наполегливість є рисою, яку можна виховати. Важливо лише знати, як допомогти своїм дітям, і не втрачати віру в них, навіть коли вони самі в собі зневірюються.

Розповідайте про наполегливість

Дітям молодшого шкільного віку корисно періодично чути про наполегливість, цілеспрямованість і завзятість. Тому вчіть їх різних способів говорити про вирішення проблем у конструктивному ключі: «Я досягну свого», «Я зможу зробити це» і «В перший раз завжди важко, але далі буде легше». Фахівці також радять придумувати особливий домашній девіз на тему «Ніколи не здавайся», пояснюючи це тим, що сім'ї, де підтримується загальний настрій типу «Ми можемо зробити це», зазвичай долають перешкоди та сприймають помилки з гідністю й винахідливістю. Ось деякі відповідні девізи: «Помилки нас не зламають» або «Наша сім'я не здається!». Нарешті, важливо, щоб батьки розповідали дітям історії з власного життя або із книг про досягнення успіху, незважаючи на перешкоди.

Не піддавайтеся спокусі рятувати дитину від будь-яких труднощів

Коли ми бачимо, що нашим дітям доводиться непросто й вони не досягають успіху, у нас з'являється спокуса негайно втрутитись у ситуацію й допомогти їм. Але пам'ятайте: усі ми вчимось методом спроб і помилок. Даючи дітям шанс зазнати невдачі, ми також даємо їм можливість відчути радість самостійного досягнення успіху. Наступного разу, коли у вашої дитини з'явиться проблема й вона попросить вас вирішити її, не робіть цього. Краще сядьте поруч з нею і попросіть придумати рішення. Це дасть дитині час, щоб охолонути, заспокоїтись і навчить цінних навичок вирішення проблем. І хоча в іграх з дітьми в нас постійно виникає бажання піддатись їм, дозволити виграти та зробити їх щасливими, треба утримуватись від такої спокуси. Чесна гра вчить малюків того, що в іграх, як і в житті, іноді доводиться програвати.

Заохочуйте захоплення дітей

Діти, які пристрасно захоплені чимось, учаться отримувати задоволення від заняття улюбленою справою та вдосконалення своїх навичок. Підтримуйте захоплення своїх дітей. Допоможіть їм знаходити літературу про предмети, які вони люблять. Вони не тільки навчаться розуміти цінність вкладених зусиль для оволодіння майстерністю, але також зможуть готуватись до майбутньої дорослої професії.

Слідкуйте за настроями типу: «Я не можу цього зробити»

Часто діти засмучуються й кидають завдання просто тому, що вони втомлюються, стають голодними або хочуть трохи розслабитись. Тому перед тим, як дитина почне виконувати домашні обов'язки або сяде готуватись до контрольної роботи, постарайтеся зробити так, щоб вона була ситою, добре виспалась і відпочила. Пояснюйте дітям, що вони повинні зміцнювати свій розум і тіло перед тим, як братися за виконання поточних завдань, і збиратися з духом перед тим, як сміливо приймати труднощі.

Пам'ятайте: маленькі діти часто сердяться, коли не можуть зробити щось правильно. Уникайте дорікань малюкам («Я ж казала тобі, що це буде важко») або реагувати із власним, іноді обґрунтованим гнівом («Не кричи на мене тільки тому, що ти не можеш упоратися із правописом!»). Якщо ви втрачаєте самовладання, вийдіть на деякий час. Крім того, пропонуйте дітям робити перерву – побігати й «випустити» злість – і повертатись до роботи тільки тоді, коли вони знову заспокояться.

Підштовхуйте дітей, тільки несильно

Це один з найскладніших, але найбільш дієвих способів навчити дітей бути наполегливими. Діти старшого віку, які вже досягли певних результатів, вважають за краще залишатись у своїй зоні комфорту й не виходити за її межі. Підштовхніть їх, нехай вони почнуть докладати трохи більше зусиль. Для цього прекрасно підійде таймер. Якщо цього тижня дитина займалась музикою по десять хвилин на день, на наступному тижні встановіть таймер на п'ятнадцять хвилин. Не забувайте про слова підтримки: «Десять хвилин занять – це чудовий результат! Давай спробуємо трохи ускладнити завдання».

Не ставте занадто високу планку очікувань

У прагненні спонукати дітей докладати більше зусиль, намагайтеся, щоби планка ваших очікувань не перевищувала рівень їх здібностей. Якщо ви бачите, що діти часто зазнають невдачі й засмучуються, спитайте себе, чи не занадто багато ви від них хочете. Може, заняття футболом ще занадто складні для них? Можливо, ви настільки добре граєте в «Ерудит», що в дітей просто немає шансу виграти? Якщо відповіддю буде «так», вам слід опустити планку, щоб діти вирішували тільки ті завдання, які їм під силу.

Нагадуйте дітям про їхні успіхи

«Я ніколи не зможу зробити цього!». Швидше за все, ви неодноразово чули від дітей такі сумні скарги на життя. У такі моменти робіть малюків героями. Нагадуйте їм про ті випадки, коли вони домагались успіхів, долаючи всі труднощі на шляху: «Пам'ятаєш, як ти боявся плавати, але не кинув тренування і в результаті захопився цим заняттям?». Такого роду слова, сповнені підтримки, – це найчастіше все, що необхідно дітям, щоб не припиняти свої спроби. І коли малюки опиняються в подібній ситуації, нагадуйте їм про це: «Ти не кинув робити домашнє завдання, хоча воно було важким. Ти повинен по-справжньому поважати себе за це!».






18 уроків, які потрібно засвоїти до повноліття

Кожного дня ви любите спостерігати за своїми дітьми, бачити вогники в їхніх очах, разом з ними дивуватися світу. Ви цінуєте кожен момент, який проводите з дітьми, і відчуваєте справжню любов до них. На той час, як ваші діти виростуть і стануть самостійними, ви повинні допомогти їм засвоїти кілька життєвих уроків.

1. Кидайте виклик світу просто тому, що ви це можете. Ви самі вибираєте власну долю, а не ваші батьки або хтось іще. Тільки ви вирішуєте, як ви хочете жити.

2. Краса - внутрішня. Розумна дівчина набагато привабливіша, ніж дурна.

3. Ваша зовнішність - це відображення того, що ви думаєте про себе.

4. Ваші вчинки завжди мають наслідки. Батьки раді були б захистити вас від болю й невдач, але ви будете робити помилки. І це нормально, просто обмірковуйте свої рішення перед тим, як зробити щось.

5. Ніколи не припиняйте вчитися: світ постійно змінюється.

6. Для ваших батьків ви завжди будете найкращими. Незважаючи на те, що вони старші й досвідченіші, їм подобається, як ви дивитеся на світ. Їм подобається, з якою завзятістю ви досліджуєте навколишній світ і допомагаєте іншим людям.

7. Використовуйте свою уяву. Нічого не бійтеся, ідіть на виправданий ризик.

8. Проявляйте співчуття. Навіть коли ви дуже зайняті, знаходьте час для того, щоб допомагати іншим.

9. Ніхто не повинен вирішувати за вас, чого потрібно досягати в житті. Пишайтеся тим, ким ви є. Крок за кроком плануйте своє майбутнє, розкривайте свій потенціал.

10. Ваше ставлення до речей важливе. Навіть якщо ви зіштовхуєтеся з труднощами, зберігайте холоднокровність і терпіння.

11. Наслідуйте позитивні приклади, будьте й самі позитивним прикладом для інших. Ви - природжений лідер, поставтеся до цього відповідально. Шукайте потрібні вам знання та прислухайтеся до мудрих порад.

12. Учіться на чужих помилках.

13. Мрійте. Життя, у якому ви ставите нові цілі й досягаєте їх, ніколи не здасться вам нудним.

14. Ставтеся до інших так, як би ви хотіли, щоб ставилися до вас.

15. Учитися - це ваш обов'язок, а не вибір.

16. Не бійтеся відрізнятися від тих, хто вас оточує. Дотримуватися загальноприйнятих правил - добре, але іноді потрібно йти своїм шляхом.

17. Завжди намагайтеся стати кращими. Дотримуйтеся цієї мети все життя.

18. Не забувайте батьків. Вони вчать вас, як виживати в цьому світі. Не забувайте все, чого вони вчили вас.








Лист МОН № 1/9-253 від 22.05.15 року
"Про структуру 2015/2016 навчального року
та навчальні плани загальноосвітніх навчальних закладів"


Лист МОН № 1/9-380 від 10.08.15 року
Щодо методичних рекомендацій
для учнів 4-х та 7-х класів
загальноосвітніх навчальних закладів





КОНЦЕПЦІЯ

НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ

ВСТУП

Сьогодні Українська держава та її громадяни стають безпосередніми учасниками процесів, які мають надзвичайно велике значення для подальшого визначення, першою чергою, своєї долі, долі своїх сусідів, подальшого світового порядку на планеті. В сучасних важких і болісних ситуаціях викликів та загроз і водночас великих перспектив розвитку, кардинальних змін у політиці, економіці, соціальній сфері пріоритетним завданням суспільного поступу, поряд з убезпеченням своєї суверенності й територіальної цілісності, пошуками шляхів для інтегрування в європейське співтовариство, є визначення нової стратегії виховання як багатокомпонентної та багатовекторної системи, яка великою мірою формує майбутній розвиток Української держави.

Серед виховних напрямів сьогодні найбільш актуальними виступають патріотичне, громадянське виховання як стрижневі, основоположні, що відповідають як нагальним вимогам і викликам сучасності, так і закладають підвалини для формування свідомості нинішніх і прийдешніх поколінь, які розглядатимуть державу (patria) як запоруку власного особистісного розвитку, що спирається на ідеї гуманізму, соціального добробуту, демократії, свободи, толерантності, виваженості, відповідальності, здорового способу життя, готовності до змін.

Інтеграційні процеси, що відбуваються в Україні, європоцентричність, пробудження громадянської і громадської ініціативи, виникнення різних громадських рухів, розповсюдження волонтерської діяльності, які накладаються на технологічну і комунікативну глобалізацію, міграційні зміни всередині суспільства, ідентифікаційні і реідентифікаційні процеси в особистісному розвитку кожного українця, відбуваються на тлі сплеску інтересу і прояву патріотичних почуттів і нових ставлень до історії, культури, релігії, традицій і звичаїв українського народу.

Тому нині, як ніколи, потрібні нові підходи і нові шляхи до виховання патріотизму як почуття і як базової якості особистості. При цьому потрібно враховувати, що Україна має древню і величну культуру та історію, досвід державницького життя, які виступають потужним джерелом і міцним підґрунтям виховання дітей і молоді. Вони уже ввійшли до освітнього і загальновиховного простору, але нинішні суспільні процеси вимагають їх переосмислення, яке відкриває нові можливості для освітньої сфери.

В основу системи національно-патріотичного виховання покладено ідею розвитку української державності як консолідуючого чинника розвитку українського суспільства та української політичної нації. Важливу роль у просвітницькій діяльності посідає відновлення історичної пам'яті про тривалі державницькі традиції України.

Серед них Київська Русь, Велике князівство Литовське, Військо Запорозьке, Гетьманщина, Українська Народна Республіка, Гетьманат Павла Скоропадського, Західноукраїнська Народна Республіка, Карпатська Україна та інші українські визвольні проекти. На особливу увагу заслуговує формування української політичної культури в часи Речі Посполитої та Австро-Угорщини, нове осмислення ролі Кримського Ханату як держави кримськотатарського народу, включно з тривалим воєнним протистоянням і плідною військовою та культурною співпрацею.

Особливого значення набуває ознайомлення з історією героїчної боротьби українського народу за державну незалежність протягом свого історичного шляху, зокрема у ХХ-ХХІ століттях це ОУН, УПА, дисидентський рух, студентська Революція на граніті, Помаранчева революція, Революція Гідності.

Важливим завданням є розгляд порівняльно-історичних відомостей про переривання державності в інших європейських країнах, які сьогодні представлені потужними європейськими націями. Спеціального розгляду потребують історичні обставини, що призводять до переривання державницької традиції.

Разом із тим, національно-патріотичне виховання не повинно прищеплювати ідеї культурного імперіалізму, тобто способу споглядання світу лише очима власної культури. Ця Концепція виходить з ідеї об’єднання різних народів, національних та етнічних груп, які проживають на території України, довкола ідеї української державності, українського громадянства, що виступають загальними надбаннями, забезпечують їхній всебічний соціальний та культурний розвиток. Українська держава заперечує будь-які форми дискримінації, підтримуючи всі мови і культури, що зазнали такої дискримінації в часи колоніальної залежності України.

На жаль, до сьогодні українська освіта не мала переконливої і позитивної традиції, досвіду щодо виховання патріотизму в дітей та молоді, у попередні часи боялися взагалі терміну “національний”, а “патріотичне виховання” сприймали винятково в етнонародному або неорадянському вимірі.

Протягом останніх десятиліть було розроблено низку концепцій:

Концепція національної системи виховання (1996);

Концепція національно-патріотичного виховання (2009);

Концепція Загальнодержавної цільової програми патріотичного виховання громадян на 2013-2017 рр.;

Концепція громадянської освіти та виховання в Україні (2012).

Проте жодна з них не була розгорнута і не втілилася в конкретні кроки з реалізації через зміну векторів розвитку держави і, відповідно, освітньої політики, через різні погляди правлячих еліт на ідеологію і напрями розвитку освіти.

На сучасному етапі розвитку України, коли існує пряма загроза денаціоналізації, втрати державної незалежності та потрапляння у сферу впливу іншої держави, виникає нагальна необхідність переосмислення зробленого і здійснення системних заходів, спрямованих на посилення патріотичного виховання дітей та молоді – формування нового українця, що діє на основі національних та європейських цінностей:

- повага до національних символів (Герба, Прапора, Гімну України);

- участь у громадсько-політичному житті країни;

- повага до прав людини;

- верховенство права;

- толерантне ставлення до цінностей і переконань представників іншої культури, а також до регіональних та національно-мовних особливостей;

- рівність усіх перед законом;

- готовність захищати суверенітет і територіальну цілісність України.

Відтак, враховуючи всі обставини, виникає гостра потреба у розробленні концепції, яка б визначала нову стратегію цілеспрямованого і ефективного процесу виховання суб’єкта громадянського суспільства, громадянина-патріота України.

1. Мета та завдання національно-патріотичного виховання дітей та молоді

Національно-патріотичне виховання дітей та молоді – це комплексна системна і цілеспрямована діяльність органів державної влади, громадських організацій, сім’ї, освітніх закладів, інших соціальних інститутів щодо формування у молодого покоління високої патріотичної свідомості, почуття вірності, любові до Батьківщини, турботи про благо свого народу, готовності до виконання громадянського і конституційного обов’язку із захисту національних інтересів, цілісності, незалежності України, сприяння становленню її як правової, демократичної, соціальної держави. Найважливішим пріоритетом національно-патріотичного виховання є формування ціннісного ставлення особистості до українського народу, Батьківщини, держави, нації.

Патріотичне виховання – складова національного виховання, головною метою якого є становлення самодостатнього громадянина-патріота України, гуманіста і демократа, готового до виконання громадянських і конституційних обов’язків, до успадкування духовних і культурних надбань українського народу, досягнення високої культури взаємин. Воно сприяє єднанню українського народу, зміцненню соціально-економічних, духовних, культурних основ розвитку українського суспільства і держави.

Складовою частиною патріотичного виховання, а в часи воєнної загрози – пріоритетною, є військово-патріотичне виховання, зорієнтоване на формування у молодої особи готовності до захисту Вітчизни, розвиток бажання здобувати військові професії, проходити службу в Збройних Силах України як особливому виді державної служби. Його зміст визначається національними інтересами України і покликаний забезпечити активну участь громадян у збереженні її безпеки від зовнішньої загрози. Робота з військово-патріотичного виховання учнівської молоді має проводитися комплексно, в єдності всіх його складників спільними зусиллями органів державного управління, а також освітніх закладів, сім'ї, громадських організацій та об’єднань, Збройних Сил України, інших силових структур.

Системна організація військо-патріотичного виховання молоді має бути спрямована на підготовку її до оволодіння військовими професіями, формування психологічної та фізичної готовності до служби в Збройних Силах, задоволення потреби підростаючого покоління у постійному вдосконаленні своєї підготовки до захисту Вітчизни.

Мета патріотичного виховання конкретизується через систему таких виховних завдань:

- утвердження в свідомості і почуттях особистості патріотичних цінностей, переконань і поваги до культурного та історичного минулого України;

- виховання поваги до Конституції України, Законів України, державної символіки;

- підвищення престижу військової служби, а звідси - культивування ставлення до солдата як до захисника Вітчизни, героя;

- усвідомлення взаємозв’язку між індивідуальною свободою, правами людини та її патріотичною відповідальністю;

- сприяння набуттю дітьми та молоддю патріотичного досвіду на основі готовності до участі в процесах державотворення, уміння визначати форми та способи своєї участі в життєдіяльності громадянського суспільства, спілкуватися з соціальними інститутами, органами влади, спроможності дотримуватись законів та захищати права людини, готовності взяти на себе відповідальність, здатності розв’язувати конфлікти відповідно до демократичних принципів;

- формування толерантного ставлення до інших народів, культур і традицій;

- утвердження гуманістичної моральності як базової основи громадянського суспільства;

- культивування кращих рис української ментальності – працелюбності, свободи, справедливості, доброти, чесності, обережного ставлення до природи;

- формування мовленнєвої культури;

- спонукання зростаючої особистості до активної протидії українофобству, аморальності, сепаратизму, шовінізму, фашизму.

2. Принципи патріотичного виховання

Патріотичне виховання спирається на загальнопедагогічні принципи виховання, такі як дитиноцентризм, природовідповідність, культуровідповідність, гуманізм, врахування вікових та індивідуальних особливостей. Водночас патріотичне виховання має власні принципи, що відображають його специфіку. Серед них:

- принцип національної спрямованості, щопередбачає формування національної самосвідомості, виховання любові до рідної землі, українського народу, шанобливого ставлення до його культури; поваги до культури всіх народів, які населяють Україну; здатності зберігати свою національну ідентичність, пишатися приналежністю до українського народу, брати участь у розбудові та захисті своєї держави;

- принцип самоактивності й саморегуляції забезпечує розвиток у вихованця суб’єктних характеристик; формує здатність до критичності й самокритичності, до прийняття самостійних рішень; виробляє громадянську позицію особистості, почуття відповідальності за її реалізацію в діях та вчинках;

- принцип полікультурностіпередбачає інтегрованість української культури в європейський та світовий простір, створення для цього необхідних передумов: формування в дітей та учнівської молоді відкритості, толерантного ставлення до відмінних ідей, цінностей, культури, мистецтва, вірувань інших народів; здатності диференціювати спільне і відмінне в різних культурах, спроможності сприймати українську культуру як невід’ємну складову культури загальнолюдської;

- принцип соціальної відповідності обумовлює потребу узгодження змісту і методів патріотичного виховання з реальною соціальною ситуацією, в якій організовується виховний процес, і має на меті виховання в дітей і молоді готовності до захисту вітчизни та ефективного розв’язання життєвих проблем;

- принцип історичної і соціальної пам’яті спрямований на збереження духовно-моральної і культурно-історичної спадщини українців та відтворює її у реконструйованих і осучаснених формах і методах діяльності;

- принцип міжпоколінної наступності, який зберігає для нащадків зразки української культури, етнокультури народів, що живуть в Україні.

3. Шляхи реалізації патріотичного виховання дітей та молоді

3.1. Удосконалення нормативно-правової бази патріотичного виховання молоді:

– підготовка нормативно-правових документів з питань національно-патріотичного виховання молоді, внесення відповідних змін до законодавства;

– розроблення державних і громадських заходів з інформаційної безпеки, спрямованих на запобігання негативним наслідкам впливу інформаційної війни;

– розроблення порядку державного фінансування заходів, спрямованих на національно-патріотичне виховання молодих людей;

– підготовка комплексної програми військово-патріотичного виховання та нормативно-методичного забезпечення її реалізації з метою виховання здорового підростаючого покоління, готового захищати національні інтереси та територіальну цілісність України;

– вироблення науково-теоретичних і методичних засад
патріотичного виховання молоді: включення проблематики патріотичного виховання молоді до дослідницьких програм та планів наукових і навчальних закладів (через світову історію можна показати, як державність поновлювали інші народи, зокрема чехи та поляки; через зарубіжну літературу показати, як ці народи утверджували свою ідентичність; через дисципліни природничо-наукового циклу розкрити здобутки українців у науці і техніці, якими слід пишатися, бо тільки цілісна і системна картина гарантуватиме осягнення мети Концепції);

– вивчення потреб молоді, зокрема шляхом проведення соціологічних досліджень;

– забезпечення активної участі сім’ї та родини в розвитку фізичного і морального здорової , патріотично налаштованої зростаючої особистості.

3.2. Діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування у сфері національно-патріотичного виховання:

– проведення заходів, спрямованих на реалізацію патріотичного виховання у закладах системи освіти, культури, спорту;

– підтримка та сприяння волонтерським проектам, іншої громадської діяльності та самоорганізації українських громадян, спрямованої на заохочення молоді до благодійних соціальних, інтелектуальних та творчих ініціатив і проектів на благо України;

– створення умов для популяризації кращих здобутків національної культурної і духовної спадщини, героїчного минулого і сучасного українського народу, підтримки професійної і самодіяльної творчості;

– активне залучення до патріотичного виховання дітей та молоді - учасників бойових дій на Сході України, членів сімей Героїв Небесної Сотні, бійців АТО та їхніх сімей, діячів сучасної культури, мистецтва, науки, спорту, які виявляють активну громадянську і патріотичну позицію;

– залучення молоді до участі у збереженні і підтримці єдності українського суспільства, у громадському русі задля громадянського миру і злагоди;

– сприяння спортивній і фізичній підготовці, спрямованій на утвердження здорового способу життя молодих громадян з урахуванням принципів національно-патріотичного виховання;

– налагодження співпраці з військовими формуваннями України як мотивація готовності до вибору військових професій;

– сприяння роботі клубів за місцем проживання, центрів патріотичного виховання та інших громадських організацій, які здійснюють патріотичне виховання молоді;

- активізація виховної роботи з дітьми та молоддю засобами всеукраїнської дитячої військово-патріотичної гри “Сокіл” (“Джура”);

– удосконалення підготовки та перепідготовки кадрів, які займаються питаннями національного і патріотичного виховання дітей та молоді в системі освіти, культури, спорту.

3.3. Співпраця органів державної влади та органів місцевого
самоврядування з громадянським суспільством:

– активне залучення до національно-патріотичного виховання дітей та молоді дитячих і молодіжних громадських організацій (об’єднань), використання їхнього досвіду, потенціалу, методів роботи у вихованні патріотів України;

– організаційна та фінансова підтримка на конкурсній основі програм, проектів громадських організацій, спрямованих на національно-патріотичне виховання дітей та молоді;

– долучення батьківської громадськості до популяризації кращого досвіду патріотичного виховання;

– посилення громадського контролю за діяльністю органів виконавчої влади стосовно національно-патріотичного виховання молоді.

3.4 Інформаційне забезпечення національно-патріотичного виховання дітей та молоді:

– організація у теле-, радіопрограмах, Інтернет-ресурсах та в друкованій пресі постійно діючих рубрик, що популяризують українську історію, боротьбу українського народу за незалежність, мову та культуру, досвід роботи з національно-патріотичного виховання різних соціальних інституцій; підтримка україномовних молодіжних засобів масової інформації;

– запобігання пропаганді в засобах масової інформації культу насильства, жорстокості й бездуховності, поширення порнографії та інших матеріалів, що суперечать загальнолюдським та національним духовним цінностям, заперечують суверенність Української держави;

– виробництво кіно- і відеофільмів, підтримка видання науково-популярної, наукової, художньої літератури національно-патріотичного спрямування;

– підготовка інформаційної та науково-популярної літератури для батьків з питань патріотичного виховання дітей та молоді у сім’ї; висвітлення у засобах масової інформації кращого досвіду родинного виховання;

– здійснення заходів щодо розширення фактографічної бази історичних подій, публікація розсекречених архівних документів, видання історичної науково-популярної літератури, довідкових матеріалів про здобутки України за роки незалежності, книг патріотичної спрямованості.

Процес патріотичного виховання дітей і молоді повинен мати випереджувальний характер, відповідати віковим і сенситивним періодам розвитку дитини та особистісним характеристикам.

Етапи впровадження національно-патріотичного виховання дітей та молоді

На першому етапі (2015 р.) планується :

- створення нормативно-правового підґрунтя, інформаційно-методичного забезпечення для здійснення національно-патріотичного виховання дітей та молоді;

- створення Центру патріотичного виховання у підпорядкуванні Міністерства освіти і науки України;

- створення інформаційного ресурсу, присвяченого національно-патріотичній тематиці.

На другому етапі (2016-2017 pp.) передбачається:

- розроблення програм, навчально-методичних посібників з предметів гуманітарно-соціального спрямування для дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних та вищих освітніх закладів, спрямованих на патріотичне виховання дітей та молоді;

- підготовка та видання науково-методичних посібників і методичних рекомендацій з організації виховних заходів, роботи клубів, центрів патріотичного виховання.

На третьому етапі (2018- 2019 рр.) забезпечується :

- проведення моніторингу системи патріотичного виховання дітей та молоді за допомогою соціологічних опитувань, анкетування, психологічного тестування;

- проведення науково-методичних конференцій, створення банку передового педагогічного досвіду на інформаційному веб-ресурсі;

- аналіз здобутого, встановлення досягнень і викликів, корекція навчально-виховних впливів з урахуванням результатів моніторингу.

Очікувані результати

У результаті впровадження системи національно-патріотичного виховання очікується:

– забезпечення у молодого покоління розвинутої патріотичної свідомості і відповідальності, почуття вірності, любові до Батьківщини, турботи про спільне благо, збереження та шанування національної пам’яті;

– зацікавленість молоді щодо служби у Збройних силах України, готовність до захисту України та виконання громадянського і конституційного обов’язку із захисту національних інтересів та незалежності України з метою становлення її як правової, демократичної, соціальної держави;

– збереження стабільності в суспільстві, соціальному та економічному розвитку країни, зміцнення її обороноздатності та безпеки;

– створення ефективної виховної системи національно-патріотичного виховання молоді;

– консолідація зусиль суспільних інституцій у справі виховання підростаючого покоління.

Необхідною умовою втілення Концепції в практику є широке обговорення її положень і завдань, проведення конференцій, круглих столів, семінарів, що будуть актуалізувати визначені питання і поставлені завдання та спонукатимуть до розроблення конкретних заходів з їх реалізації.






"Про проведення державної підсумкової атестації учнів (вихованців) у системі загальної середньої освіти у 2014/2015 навчальному році"
наказ МОНУ №192 від 20.02.2015

«Про затвердження Положення про державну підсумкову атестацію учні (вихованців) у системі загальної середньої освіти» наказ МОНУ №1547 від 30.12.2014

Самоаналіз уроку як засіб підвищення ефективності професійної діяльності вчителя

Одним із головних завдань у підвищенні ефективності професійної діяльності вчителя є визначення поняття « кінцевий результат навчання». Нове професійне мислення вчителя повністю орієнтоване на вдосконалення професійних знань, педагогічної техніки й технології, без яких він не зможе досягти необхідного конкретного результату. Основним інструментом перебудови професійної діяльності вчителя є самоконтроль за досягненням кінцевого результату навчання школярів.

Але в значної частини вчителів не сформована потреба до самоаналізу. Причину слід шукати в недостатньому знанні сучасної теорії навчання. Спостереженню й аналізу навчально-виховного процесу необхідно вчити всіх вчителів. У них повинна бути сформована потреба проаналізувати кожен свій урок, підбити його підсумки, вияснити, які знання учні засвоїли, якими прийомами навчальної діяльності вони оволоділи.

Під час оцінки уроку необхідно простежити , як усі його компоненти, методи організації й структура підпорядковані поставленій меті. Суттєво важливо під час аналізу встановити логічну взаємопідпорядкованість усіх компонентів. Результативність аналізу навчального процесу здебільшого залежить від того, наскільки об’єктивні висновки. Єдині вимоги до уроку і його аналізу повинні враховуватися не тільки під час контролю за навчальним процесом, але й під час організації різноманітних форм методичної роботи.

Велику цінність для формування вміння адекватної самооцінки представляє взаємовідвідування уроків. Під впливом суджень колег учитель по-новому оцінює методи, прийоми, які використав на уроці, оцінює зміст уроку. Педагог конструює урок, проводить, аналізує його, підбиває підсумки. Тому серед багатьох факторів, що визначають успіх роботи вчителя, головним є потреба й уміння аналізувати свою діяльність і діяльність своїх вихованців. Тільки аналіз і самоаналіз уроку забезпечують творчий підхід до навчання, розумний розрахунок і високе мистецтво.

Професійний самоконтроль учителя за досягненням результату навчання – це форма педагогічної діяльності, що включає в себе усвідомлене, професійно орієнтоване на кінцевий результат планування та регулювання пізнавальної діяльності учнів. Специфіка професійного самоконтролю вчителя міститься не тільки в знанні зразку чи еталону того, чим повинен завершуватися процес навчання, але й в умінні звертатися до нього в процесі формування нових знань і вмінь.

Від уміння аналізувати свій урок, конкретні педагогічні ситуації, що виникають на ньому, результати педагогічних впливів на учня, результати своєї праці багато в чому залежить уміння вчителя спланувати, організувати, проконтролювати, відрегулювати свою педагогічну діяльність. Від самоаналізу уроку багато в чом залежить педагогічна майстерність учителя, продуктивність його педагогічної праці.

У процесі підвищення ефективності діяльності вчителя самоаналіз уроку найбільш ефективно й безпосередньо впливає на остаточні результати навчально-виховного процесу, тому що він є одним з найголовніших способів управління якістю викладання, формує якість знань учнів та рівень їхньої вихованості.

Самоаналіз будується на принципах критичності, системності, рефлексії. Самоаналіз уроку – вид діяльності, в якому особливу роль відіграє мотиваційний компонент. Потреба в літературі щодо аналізу й самоаналізу уроку значною мірою задовольняється публікаціями ряду авторів, серед яких Ю.К.Бабанський., Ю.А.Конаржевський, М.І.Махмутов та інші. Потреба в літературі із самоаналізу уроку – не дань традиції, а конкретна актуальна проблема. У сучасній науковій літературі виділяють основні підходи до поняття « самоаналіз уроку ». М.І.Махмутов розглядав самоаналіз уроку як найважливіший канал формування й розвитку творчої активності вчителів, засіб удосконалення педагогічної майстерності вчителя, стимулювання самоосвіти педагога. На думку Конаржевського Ю.А., самоаналіз уроку лежить в основі узагальнення й певною мірою поширення передового педагогічного досвіду. Т.І.Шамова вважає, що самоаналіз уроку – найважливіший шлях формування єдиного ставлення вчителя до вирішення основних питань навчання й виховання; насамперед єдиного ставлення до оцінювання знань і використання оцінки.

Самоаналіз уроку – це спосіб граничної конкретизації управління навчально-виховним процесом, який дає можливість шляхом особистого оперативного втручання впливати на методи навчання, на добір і формування навчального матеріалу, на вибір і правильне поєднання форм організації пізнавальної діяльності учнів. Самоаналіз уроку допомагає вчителю оволодіти більш високим рівнем майстерності, підвищити результативність праці.

Самоаналіз уроку вчителем дозволяє вирішити цілий ряд важливих завдань:

· учитель краще усвідомлює систему своєї роботи,

· швидше освоює на практиці методику вибору й обґрунтування оптимального варіанта навчання,

· робить учителя психологічно захищенішим, впевненішим у собі,

· поліпшує якість планування наступних уроків,

· стимулює розвиток творчого мислення й діяльності вчителя.

Що дає самоаналіз для керівника, який відвідує уроки?

· Знання рівня мислення вчителя;

· Можливість порівнювати задум і реальний хід уроку, а отже, дати конкретні поради вчителю;

· Економію часу керівника; його виступ не повторює самоаналіз, а зосереджується на оцінці, виявленні плюсів і мінусів та їхніх причин;

· Через упровадження в практику самоаналізу уроку стає реальним впровадження у навчально-виховний процес будь-яких нововведень.

Перш ніж вимагати від учителів самоаналізу уроків, доцільно ознайомити колектив з методикою такого самоаналізу.

Існують різі схеми самоаналізу уроків

Схема самоаналізу уроку № 1

1. Загальна структура уроку .

Основна дидактична мета уроку: його місце в системі уроків з теми, основні моменти уроку, дозування часу, дотримання основних вимог до оформлення уроку, використання часу на уроці.

2. Реалізація основної дидактичної мети уроку.

Виконання вимог програми, співвідношення матеріалу, поясненого на уроці і даного на самостійну роботу, організація сприйняття, уваги, пізнавального інтересу, організація первинного закріплення матеріалу, перевірка якості знань, використання розділу і програм, вимоги до знань, опитування учнів.

3. Розвивальний аспект уроку.

Залучення учнів до здійснення основних розумових операцій, подолання посильних труднощів, розвиток пізнавальної самостійності й послідовності, науковості, міцність знань.

4. Дотримання основних принципів дидактики.

Принцип наочності, свідомості і активності в роботі вчителя і учнів, доступності і посильності, систематичності і послідовності, науковості, зв’язку теорії з практикою, міцності знань.

5. Методи навчання.

Методи введення нового матеріалу, закріплення і вироблення вмінь і навичок, контролю; відповідність методів загальної спрямованості навчання дидактичній меті; залежність вибору методів навчання від матеріального забезпечення навчального процесу.

6. Виховний аспект уроку.

Використання виховних можливостей змісту навчального матеріалу, формування світогляду, зв'язок із життям, виховання сумлінного ставлення до праці, навчання, використання виховної можливості оцінки, виховний вплив особистості вчителя.

7. Вчитель на уроці. Підготовка до уроку, роль конспекту, види діяльності на уроці, контакт із класом, індивідуальний підхід до учнів, значення предмета, захопленість ним, зовнішній вигляд учителя.

8. Робота учнів на уроці.

Підготовка учнів до уроку, активність на різних етапах уроку, види діяльності, культура мови, дисципліна, ставлення до предмета, динаміка працездатності, моменти найвищої активності, зниження працездатності, їхні причини, рівень сформованості вміння вчитися.

9. Гігієнічні умови уроку.

Приміщення, його основна оснащеність, меблі, дотримання принципу розташування, розклад на день, вплив гігієнічних умов на динаміку працездатності на уроці.

Схема самоаналізу уроку № 2

1. Яке місце цього уроку в темі, розділі, курсі? Його зв'язок із попередніми уроками.

2. Які особливості класу було враховано під час планування уроку ?

3. Які завдання планувалося вирішувати на уроці? Чим зумовлений такий вибір завдання?

4. Чим зумовлені вибір структури і типу уроку ?

5. Чим зумовлений вибір змісту, форм і методів навчання ( за елементами уроку )?

6. Які навчально-матеріальні, гігієнічні, морально-психологічні, естетичні й тимчасові умови було створено на уроці? Наскільки вони сприяли успішній роботі?

7. Чи були відхилення від плану уроку? Чому ? які саме ?

8. Як можна оцінювати результати уроку? Чи вирішено його завдання? Чи не було перевантаження учнів?

9. Які висновки на майбутнє можна зробити з результатів уроку ?

Варіант алгоритму самоаналізу уроку

1. Характеристика класу.

А. Тут розглядають структуру міжособистісних стосунків: лідери, аутсайдери; наявність угруповань, їхній склад; взаємодія структур особистих взаємин і організаційної структури класу.

Б. Потім необхідно охарактеризувати вади біологічного розвитку учнів: дефекти зору, слуху; соматичні захворювання; особливості вищої нервової системи (надмірна загальмованість або збудливість); патологічні відхилення.

В. Після цього варто охарактеризувати дефекти психічного розвитку: слабкий розвиток інтелектуальної сфери тих чи інших членів учнівського колективу; слабкий розвиток вольової сфери в окремих учнів; слабкий розвиток емоційної сфери особистості. Далі йде характеристика розвитку психічних якостей: відсутність пізнавального інтересу, потреби в знаннях, установки на навчання; недоліки у ставленні особистості до себе, вчителя, родини колективу.

Г. Після цього можна перейти до аналізу недоліків підготовленості учнів ласу: прогалини у фактичних знаннях і вміннях; проблеми в навичках навчальної праці; погані звички і культура поведінки.

Д. Потім розглядають недоліки дидактичних і виховних впливів школи, після чого недоліки впливу родини, однолітків, позашкільного середовища. (Звичайно, зовсім необов’язково під час кожного самоаналізу у року давати таку вичерпну характеристику класу, в якому він проходив. Однак самоаналіз уроку вчителем відрізняється від його аналізу керівником тим, що він зорієнтований не тільки на конкретний клас, а й на конкретних учнів).

2. Потім аналізують зовнішні зв’язки уроку: встановлюють місце і роль даного уроку в досліджуваній темі; характер зв’язку уроку з попередніми і наступними уроками.

3. Характеристика триєдиної мети уроку з опорою на характеристику класу, чого треба домогтися в знаннях і вміннях, відповідно до специфіки учнівського колективу; який виховний вплив зробити на учнів; які якості почати, продовжувати, закінчити розвивати.

4. Характеристика задуму уроку (план): яким є зміст навчального матеріалу; як учні засвоюватимуть його, тобто які методи навчання і форми організації пізнавальної діяльність; яку частину матеріалу вони можуть засвоїти самі; яка частину матеріалу вимагає допомоги вчителя під час засвоєння; що необхідно добре запам’ятати, а що використовувати тільки для ілюстрації; що з раніше вивченого необхідно повторити і на що обіпертися під час засвоєння нового; як закріпити знову вивчене; що буде цікавим і легким, а що складним; яким чином будуть досягнуті виховне й розвивальне завдання.

5. Як побудовано урок, виходячи з його задуму? Характеристика етапів уроку, виділення навчально-виховних моментів, що найбільш позитивно або негативно вплинули на хід уроку, на формування кінцевого результату.

6. Структурний аспект самоаналізу: докладний аналіз етапів, які, на думку вчителя, найсильніше позитивно або негативно вплинули на формування кінцевого результату уроку; аналіз відповідності в межах цих моментів завдань, змісту, методів і форм.









Увага!
ШОСТИЙ ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ КОНКУРС З УКРАЇНОЗНАВСТВА «ПАТРІОТ»

Цей конкурс є дуже популярним в Україні. Кожного року в ньому беруть участь учні з усіх областей України.
Наступний конкурс «Патріот» відбудеться у четвер, 12 лютого 2015 року в кожному навчальному закладі України.
Стати учасниками конкурсу можуть всі бажаючі учні 2-11 класів, без будь-якого попереднього відбору, які змагатимуться у десяти вікових категоріях: 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 та 11 класи. Конкурсні завдання цікаві, веселі й доступні дітям з різним рівнем підготовки. Вони містять запитання з багатьох напрямків знань: мови, країнознавства, літератури та відображають різнобічну інформацію про Україну. Цей конкурс дає можливість дітям з різних міст та селищ змагатися один з одним, не виходячи зі свого навчального закладу.
Конкурс проводиться в школах за місцем навчання, не вимагає від учителя особливих зусиль. Детальна інформація про правила проведення конкурсу надсилається до кожного навчального закладу-учасника конкурсу та розміщується на сайті www.uclever.com, де також знаходяться завдання минулих років для підготовки до конкурсу. Підсумкову інформацію з результатами конкурсу буде надіслано до кожної школи, а також до методичних кабінетів та відділів освіти.
Всі учасники конкурсу одержать сертифікати, а найкращі — призи.
Сума внеску одного учасника складає 20,00 гривень. Для певних категорій дітей участь безкоштовна (сироти та напівсироти; статус таких учасників обов'язково підтверджується документально при подачі заявки). Мінімальна кількість учасників від кожного навчального закладу складає 10 учнів. У разі подання спільної заявки від міста або району мінімальна кількість учасників від кожного навчального закладу обговорюється індивідуально.

Для участі в конкурсі школам необхідно до 28 листопада 2014 року заповнити заявку на сайті www.uclever.com або надіслати письмову заявку та копію квитанції про сплату організаційного внеску до Оргкомітету за адресою: а/с 185 «Конкурс», м. Київ, 03049 або електронною поштою: patriot@uclever.com. Матеріали для проведення конкурсу надсилаються за декілька днів до проведення конкурсу.

Оргкомітет конкурсу звертається з проханням вчасно повідомити учнів та їхніх батьків про проведення конкурсу та оприлюднити інформаційні матеріали на сайті Вашої організації.

ЧИ МОЖЕТЕ ВИ СТАТИ ЛІДЕРОМ?

Так уже повелося, що скрізь, де збираються більше двох людей, одна негайно ж починає чимось відрізнятися від інших, на неї дивляться частіше, її голос чутніший, ніж інші голоси, вона завжди знає, що робити, поряд з нею спокійно й надійно. Одне слово — лідер. Лідерські якості і здібності відразу не з’являються, вони мають своє коріння ще в дитинстві, ростуть разом з нами, мужніють і міцніють. Їх навіть можна розвинути в собі, якщо вчасно помітити і підтримати.

У певних ситуаціях у центрі уваги може виявитися будь-яка людина. Тут усе питання в тім, чи досить у неї сил, бажання й душевних якостей протриматися в цьому стані достатньо довго. Інша справа, що комфортно в атмосфері загальної уваги себе почуватиме далеко не всяка людина, а тільки та, у якої є безперечні лідерські завдатки. І не важливо, що вона опинилася в центрі уваги вперше в життя, те відчуття душевного польоту, коли тобі усе вдається, усе, що ти говориш — до речі, і руки-ноги не заважають, і рухи органічні і не скуті — вона не забуде вже ніколи і буде підсвідомо до нього прагнути. Висновок ясний і оптимістичний: якщо у людини «в крові» бути центром уваги, якщо він відчув (нехай навіть вперше!), що йому подобається цей стан, якщо у нього виходить хоч би деякий час утримати інтерес до себе, то у нього є усі шанси стати лідером. І справа тут не в зовнішності і манері одягатися, хоча і це іноді може зіграти певну роль — найважливіше особисті якості. Втім, це і так зрозуміло.

Чи можете ви стати лідером? Якщо ви в цьому впевнені, то цей тест не для вас. Але існує маса людей, які так відразу не зможуть відповісти на це питання, : начебто іноді і виходить, а іноді — ні. Але дуже хотілося б. А при цьому є відчуття, що все-таки щось заважає. Тоді цей тест зможе стати свого роду підказкою — чого саме вам не вистачає для того, щоб якості лідера стали для вас звичними. І що саме потрібно в собі «допрацювати». Відповідати потрібно швидко, не замислюючись і чесно. Перед собою лукавити немає ніякого сенсу, а результат вийде недостовірним. І абсолютно нічого страшного не станеться, якщо тест не виявить у вас завдатків лідера, зате у вас маса інших позитивних якостей, чи не так?

Відповідати потрібно «так», «ні» або «іноді». За ствердну відповідь вам належать 3 бали, за негативну — 1, відповідь «іноді» — 2 бали.

1. У важкій ситуації ваші друзі і навіть просто знайомі звертаються за допомогою саме до вас?

2. Якщо це у ваших силах, ви обов’язково допоможете тим, хто цього потребує?

3. Ви з легкістю виходите переможцем з будь-якої суперечки?

4. Вам подобається, коли оточення цікавиться вашою думкою з різних питань?

5. У яку б компанію ви не прийшли, ви обов’язково опиняєтеся в центрі загальної уваги?

6. Вам подобається, коли на вас спрямовані погляди оточення, коли вас відверто роздивляються?

7. Ви із задоволенням і без жодної ніяковості виступаєте на публіці?

8. Ви легко сходитеся з людьми, для вас не складає труднощів підійти до незнайомої людини і заговорити з нею?

9. У дитинстві ви були заводієм у вашій компанії, придумували різні забави і витівки?

10. Для вас самий кращий відпочинок — весела компанія, походи, пікніки, танці?

11. Вас дратує в людях безініціативність, пасивність, покірність долі?

12. Коли ви ставите перед собою конкретну мету, ви обов’язково домагаєтеся свого?

13. Якщо з вашими друзями відбуваються якісь прикрощі, ви дуже сильно переживаєте, вините себе в тому, що сталося?

14. Вам хочеться кинути всі свої справи і поїхати куди-небудь далеко, сховатися від всього світу?

15. Вам коли-небудь говорили, що ви пригнічуєте оточення своєю силою, натиском, енергією, біополем?

Результати тесту:

15-18 балів. Ви прагнете не привертати до себе уваги, найкомфортніший стан для вас — бути в чиїсь тіні. Брати на себе відповідальність за щось — теж не для вас. Краще робити те, що напевно вийде, за що не буде потім соромно, що не викличе кепкувань (не дай бог!) оточення. Ви звикли до того, що вас вважають людиною скромною і непомітною. Напевно, існують ситуації або теми, де ви почуваєте себе більш менш упевнено. Ну і добре, не усім же бути лідерами.

19-23 бали. Швидше за все, ви дуже сором’язливі. Саме ваша боязкість заважає вам насолоджуватися життям. У компанії нечисленних, вірних, перевірених часом друзів ви розквітаєте, поводитеся легко і невимушено, у вас звідкись з’являється почуття гумору і впевненість у собі. Але серед малознайомих людей ви відразу замикаєтеся, ховаєте своє Я під маску ввічливої дружелюбності. Можливо, ви отримали занадто строге виховання, завдяки чому і придбали комплекс неповноцінності? Вам необхідно позбавлятися від невпевненості. Адже на світі є маса людей, які кращі за вас, ще більше тих, хто гірший за вас, але такої людини, як ви немає і більше не буде. Ви унікальні! Ніколи про це не забувайте і тримаєте себе відповідно.

24-29 балів. Вас можна назвати «веденим» тому, що ви звикли в усьому підкорятися тим, кого ви шануєте і визнаєте для себе авторитетом. Ви з дитинства із задоволенням граєте роль «другої скрипки» і цілком можливо, що досі вам і в голову не приходило приміряти на себе імідж лідера. А може, варто спробувати? У вас є для цього всі шанси. Можливо, що з ролі веденого ви вже виросли і тепер потребуєте чогось іншому? Для цього вам необхідно навчитися думати і діяти самостійно, не оглядаючись на авторитети. Хто вам сказав, що ваша точка зору не найкраща?

30-37 балів. Ви самі по собі. Вас важко зарахувати до розряду «ведених», але і до лідера ви не дотягуєте. Хоча, за бажання, ви можете легко стати душею будь-якої компанії. Адже ви легко висловлюєте власну думку, не боїтеся сперечатися, умієте вчасно і вдало пожартувати, знаєте, коли краще промовчати. У вас явно простежуються завдатки лідера, просто ви їх, з якихось причин, не розвинули. Можливо, вам це не потрібно? Можливо, ви — людина настрою: сьогодні можете згуртувати навколо себе людей, а завтра вам захочеться самоти, тиші і щоб вас усі залишили в спокої?

38-44 бали. Ви природжений лідер. Вам навіть не доводиться щось спеціально робити, люди чомусь відразу підкоряються вашій волі та із задоволенням виконують усі ваші інструкції і команди. Мабуть, підсвідомо вони відчувають витікаючу від вас енергію і тому ви завжди опиняєтеся в гущі подій, «біля штурвалу». З одного боку вам це дуже подобається, а з іншого — такий стан справ нерідко вас стомлює. Вам усе частіше хочеться опертися на міцне, сильне плече, але, на жаль, навколо вас збираються тільки слабкі, нерішучі й невпевнені в собі люди. Доводиться весь час бути сильним, а це стомлює. Постарайтеся «відпускати» якісь ситуації, не давити на людей. Не варто звалювати на себе надмірну відповідальність за тих, хто підкоряється вам. Це безрозсудно.

45 балів. Вам пора подумати про себе і про своє здоров’я. Поза сумнівом, ви за вдачею — лідер. Але ви занадто перенавантажили себе, звалили собі на плечі всю земну кулю й надірвалися. І тепер ваша сила обернулася проти вас. Ви втомилися і вам потрібно відпочити. Спробуйте, хоч би, на якийсь час змінити оточення, місце проживання, якщо можна — роботу. Поїхати від людей, що звикли до вашої опіки і заступництва, забути про те, що ви — сильний, а всі навколо — слабкі й беззахисні. Врешті-решт, багато хто просто паразитує за ваш рахунок!

















»


Використання інтерактивних методів

для проведення педагогічної ради


Сутність інтерактивних методів: діяльність організована так, що всіх учасників залучено до процесу пізнання, формування висновків, створення певного результату, де кожен робить індивідуальний унесок, обмінюється знаннями, ідеями, способами діяльності. Відбувається цей процес в атмосфері доброзичливості та взаємодопомоги. Це дозволяє не тільки отримати нові знання, а й розвиває пізнавальну діяльність, переводить її у більш високі форми кооперації та співробітництва.

Інтерактивне навчання дозволяє розв’язати одразу кілька завдань: розвиває комунікативні вміння й навички, допомагає встановленню емоційних контактів між учасниками процесу, забезпечує виконання виховного завдання, оскільки змушує працювати в команді, прислухатися до думки кожного. Використання інтерактивних методів знімає нервове напруження, дає можливість змінювати форми діяльності, переключати увагу на основні питання.

Найбільш відомими інтерактивними методами є: «велике коло», «вертушка», «акваріум», «дебати», мозковий штурм, «Джигсоу».

Метод «Велике коло»

Група учасників заняття розміщується у великому колі. Формулюють проблему, після чого протягом 10 хв. кожен індивідуально записує свої пропозиції для її розв’язання. По колу учасники зачитують свої пропозиції, група уважно вислуховує (не критикуючи) і голосує за кожним пунктом: уключити чи не включити його в загальне рішення, яке фіксують на дошці. Доцільно застосовувати цю методику, якщо необхідно швидко визначити шляхи розв’язання певної проблеми.

Метод «Акваріум»

Групі пропонують обговорити проблему «перед очима глядачів», тож робота ведеться у формі діалогу. Кожна мала група обирає того, кому вона може доручити вести діалог. Це може бути й кілька бажаючих. Усі інші учасники процесу виступатимуть у ролі глядачів.

Цей метод дає можливість вести спостереження за спілкуванням, реакцією учасників на чужу думку, аргументацією кожної тези, залагодженням конфліктів, якщо вони назрівають у ході дискусії.

Кожен глядач має можливість порівняти почуте з особистою думкою, зробити певні висновки.

Метод «Джигсоу»

Цей метод використовують для навчання в групах, склад яких змінюється в ході роботи. Він характерний тим, що кожен член первинної групи стає експертом одного з аспектів теми, яку вивчають в експертних групах. Після опрацювання свого завдання кожен учасник навчає інших, повернувшись до первинної групи, тобто учасники процесу вчать один одного. Головна мета полягає в тому, щоб усі члени колективу однаково ґрунтовно вивчили всі аспекти заданої провідної теми. Після того, як повністю завершився процес навчання та контролю в навчальних групах, здійснюється індивідуальна оцінка знань усіх учасників заняття.

Використання інтерактивних методів

для проведення педради

Для ведення педагогічної ради доцільно обрати найбільш просту, доступну та ефективну форму — індивідуальну, парну та групову роботу. Наводимо приклад використання методів, які значною мірою підвищують ефективність проведення педагогічної ради.

Індивідуальна робота за методом «вільного письма»полягає в тому, що автор протягом 5-7 хв. викладає на папері свої думки з певної проблеми, щоб з’ясувати, усвідомити, обдумати певні ідеї або інформацію. Оскільки за умовами цієї методики не слід звертати увагу на такі елементи письма, як граматика та орфографія, увага кожного зосереджується на вільному потоці думок, у ході якого суттєво активізується процес мислення. Не менш важливим моментом, із психолого-педагогічної точки зору, є вміння учасників узяти на себе певний ризик, їх упевненість у шанобливому ставленні аудиторії до чужих думок.

Результати індивідуальної роботи за методом «вільного письма» обговорюють у парах. У ході обговорення доцільно кілька разів змінити склад творчих пар із метою подальшого обміну інформацією та розширенням її змісту.

Об’єднавшись, пари утворюють групи, які складають спільний заключний проект, використовуючи напрацьовані тексти. Група обирає спікера, який презентує результат роботи малої групи.

Технологію проведення засідання педагогічної ради з використанням інтерактивних методів доцільно поділити на етапи:

• технологія підготовки педагогічної ради, яка містить постановку обговорюваної проблеми, попереднє анкетування членів учнівського, батьківського та педагогічного колективів за питаннями проблеми, створення творчих груп з урахуванням психолого-педагогічних характеристик кожного учасника творчого процесу, методичну та методологічну роботу з підготовки до проведення педради, підготовку матеріальної бази, необхідної для подальшої роботи;

• технологія проведення педагогічної ради.

Визначення мети та змісту використання інтерактивних педагогічних методик під час проведення педагогічної ради:

Перший етап засідання педради станції—групова робота. Завдання: скласти спільний образ групи за ключовим словом (наприклад, «творчість»), презентувати його всьому колективу—членам педагогічної ради. Мета цієї педагогічної стратегії — згрупувати членів творчих колективів, перетворити їх на однодумців.

Методика проведення групової роботи:

• Кожній групі видають аркуш паперу (формат А-3), на якому віддруковано ключове слово.

• Члени груп колективно заповнюють аркуш так, щоб результатом стала педагогічна характеристика групи, яка працює над підвищенням якості освіти, оновленням її змісту та форм організації навчально-виховного процесу в сучасних умовах (5 хв.).

Групи обирають спікерів, які презентують результат колективної роботи групи (по 2 хв. кожній групі, усього — 8 хв.).

Другий етап засідання — колективне вироблення комплексу конструктивних педагогічних ідей, спрямованих на напрацювання проекту рішення педради за темою «______________»:

• Індивідуальна робота над темою педагогічної ради (метод «вільного письма» — 5 хв.): кожен учасник педагогічної ради пише на аркуші паперу формату А-5 зв’язний текст за темою педради, уносячи свої конструктивні пропозиції з досвіду роботи чи щодо нових планів та педагогічних ідей.

• Робота в парах: члени груп поділяються на пари, попарно вислуховують результат роботи «колеги», складають спільний для кожної пари текст за своєю темою (7-10 хв.).

• Робота в групах: кожна група прослуховує та обговорює підготовлені тексти; складає з найкращих пропозицій спільний проект конструктивних педагогічних ідей. Результат заносять на аркуш А-3 (10 хв.).

• Презентація результатів індивідуальної, парної та групової роботи членів педагогічної ради (спікери презентують результати роботи своєї групи).

Третій етап засідання— підбиття підсумків спільної роботи членів педагогічної ради.

Директор школи (заступник директора з навчальної роботи):

• узагальнює результати обговорення теми педради;

• аналізує методики, за якими велася робота;

• акцентує увагу кожного на результативності та якості досягнутих у ході впровадження у практику інтерактивних педагогічних стратегій;

• оцінює внесок кожного працівника в загальну справу вироблення спільного проекту рішення засідання педагогічної ради.

Спільна робота педагогів-позашкільників на педагогічній раді з використанням інтерактивних методів дає поштовх до творчості, до оволодіння цими методами більшістю членів колективу. На сьогоднішній день уже є нормою життя використання інтерактивних методів у навчальній діяльності, виховній роботі, у ході науково-методичної роботи, психолого-педагогічних тренінгів, на педагогічних семінарах.








Громадське і сімейне виховання. Робота з батьками


Основні завдання:

1. Налагодити тісний зв’язок навчального закладу з батьками .

2. Активізувати роботу батьківського комітету щодо роз’яснення законодавства України з питань освіти.

3. Добиватись впливу органів місцевого самоврядування на батьків, діти

яких порушують Статут навчального закладу.

4. Аналізувати стан навчальних досягнень учнів і виявити причини байдужого ставлення батьків до навчання і виховання власних дітей.

5. Пропагувати педагогічні знання , що зумовлять підвищення педагогічної грамотності батьків.

6. Допомагати батькам в оволодінні системою умінь, необхідних для організації діяльності дитини вдома

7. Впроваджувати різноманітні форми роботи з сім’єю, що сприяють гуманізації взаємовідносин „педагоги – батьки”. Батьки і вчителі повинні стати партнерами, активними співучасниками творчого процесу виховання дітей.

Функції роботи вихователя та класовода з батьками

Перша функція – ознайомлення батьків із змістом і методикою навчально-виховного процесу , що організовує школа , обумовлена необхідністю вироблення однакових вимог, загальних принципів, визначення мети і завдань виховання, добору його змісту й організаційних форм у сімейному вихованній у навчально-виховному процесі школи.

Друга функція - психолого-педагогічна освіта батьків .

Третя функція -залучення батьків до спільної з дітьми діяльності :

· Участь у всіх формах позаурочної діяльності ( походи ,екскурсії,вечори, змагання, благоустрій школи) .

· Участь батьків у підготовці загально шкільних традиційних форм роботи

· ( вечори-зустрічі випускників, свята Останнього дзвоника , спортивних змагань „Тато, мама , я – спортивна сімя” ,свято квітів, виставок, тощо )

· Участь у профорієнтаційній роботі школи : екскурсї на виробництво, зустрічі з цікавими людьми ).

· Участь у роботі ради школи , ради профілактики правопорушень , піклувальній раді школи .

· Надання матеріальної допомоги в реалізації різних шкільних і класних заходів через установлення зв’язку школи з підприємствами , фірмами .

Четверта функція – коректування процесу виховання в родинах окремих учнів:

· надання психолого-педагогічної допомоги в процесі сімейного виховання різних категорій учнів , зокрема обдарованих дітей ;

· надання психолого-педагогічної допомоги в розв’язанні складних сімейних проблем : підлітковий вік , профілактика формування шкідливих звичок , профілактика правопорушень;

· індивідуальна робота з неблагополучними родинами учнів ( ця робота здійснюється спільно із правоохоронними органами ).

П’ята функція – взаємодія батьків : із громадськими організаціями , батьків-ськими комітетами школи і класу , шкільними радами.

Форми взаємодії педагогів та батьків

- батьківські збори ;

- батьківський лекторій , „Університет педагогічних знань „;

- тематичні конференції з обміну досвідом виховання дітей ;

- презентація досвіду родинного виховання у засобах масової інформації;

- диспут, дискусія ;

- батьківський актив.


ДПА та ЗНО 2015 з української мови

18 листопада в студії «Укртелекому» заступник Міністра освіти і науки Павло Полянський та директор Українського центру оцінювання якості освіти Ігор Лікарчук провели селекторну нараду, поінформувавши освітян про умови проведення державної підсумкової атестації у формі зовнішнього незалежного оцінювання з української мови та літератури у 2015 році. Участь в нараді також взяли керівники навчальних закладів, представники регіональних центрів оцінювання якості освіти, працівники МОН та освітяни різних областей України у режимі конференц-зв’язку.

Павло Полянський повідомив, що всі випускники шкіл проходитимуть ДПА з української мови та літератури у поєднанні зі ЗНО 24 квітня 2015 року. ДПА з інших двох предметів (математики або історії і третього предмету на вибір учня) школа проводитиме для 11-класників за самостійно розробленими завданнями, оскільки жодних збірників завдань більше не буде. Також було наголошено, що у 2015 році державна підсумкова атестація буде проведена тільки у письмовій формі.

Директор УЦОЯО Ігор Лікарчук зазначив – для того, щоб 24 квітня пройти ДПА у формі ЗНО з української мови та літератури, кожен 11-класник повинен заздалегідь зареєструватися на порталі Українського центру оцінювання якості освіти. Аби гарантовано забезпечити реєстрацію всіх випускників на ДПА, керівник школи паралельно надсилатиме список свої випускників та комплект реєстраційних документів для кожного з них до регіональних центрів оцінювання. Загалом, реєстрація учнів триватиме з 5 січня до 20 лютого 2015 року. Опісля всі зареєстровані випускники проходитимуть ДПА і ЗНО за єдиними тестами у визначений день. Ігор Лікарчук звернув увагу на те, що за виконання тесту з української мови та літератури випускникові виставлятимуть 2 оцінки: першу – за ДПА у шкалі від 1 до 12 балів (на основі цієї оцінки випускнику видаватимуть атестат); другу – за ЗНО у шкалі від 100 до 200. На основі цього результату буде визначено – «склав» чи «не склав» ЗНО абітурієнт. Якою має бути мінімальна кількість балів для проходження ЗНО, визначатимуть експерти.

До 12 травня результати будуть повідомлені всім випускникам. Варто зауважити, що ті випускники, які 24 квітня не складуть тест з української мови і літератури, не стануть студентами університетів у 2015 році. Адже обов’язковою вимогою всіх університетів до абітурієнта є складання ЗНО з української мови та літератури. Відповідно, у разі нескладання тесту з цього предмету випускник не буде проходити й інші тести ЗНО. Утім, щоб ці учні могли отримати атестати про закінчення школи, навчальний заклад проведе для них ДПА вже окремо від ЗНО.

Заступник Міністра наголосив, що проходження ДПА у формі ЗНО з української мови та літератури 24 квітня є обов’язковим і для переможців Всеукраїнських олімпіад з української мови та літератури, і для переможців Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт, учнів вечірніх, екстернатних шкіл, шкіл-інтернатів, учнів навчальних закладів I-II рівня акредитації тощо. У випадку, якщо учень зареєструвався на ДПА 24 квітня, але через стан здоров’я чи форс-мажорні причини не приїхав до пункту тестування – школа повинна провести ДПА для такого учня окремо за самостійно розробленими завданнями. А ЗНО з української мови та літератури для вступу у виш випускник складатиме під час додаткової сесії.

Українські випускники Криму і Донбасу також зможуть отримати атестат державного зразка, скласти ЗНО і вступити в український університет. Павло Полянський зазначив, що Міністерство освіти розробило механізми, які попри анексію Криму та бойові дії на Донбасі дозволяють учням цих тимчасово окупованих регіонів стати студентами українських вишів. Перш за все, їм потрібно отримати український атестат державного зразка. Для цього випускнику Криму чи Донбасу потрібно в будь-якій іншій школі України пройти екстернатом річне оцінювання та атестацію (Лист МОН №1/9-535 від 14.10.2014 http://www.mon.gov.ua/ua/about-ministry/normative/2957-). Якщо випускник хоче стати у 2015 році студентом українського університету, то він також складатиме 24 квітня ДПА з української мови у поєднанні зі ЗНО. Детальніший порядок проведення ДПА у формі ЗНО для випускників Криму, Донеччини та Луганщини буде визначений у найближчий час.

Насамкінець, заступник Міністра та директор УЦОЯО поінформували про формат проведення об'єднаних ДПА і ЗНО у поєднаній формі. Було наголошено, що тестування проходитиме не в кожній школі, а в збірних пунктах тестування. Відповідно, 24 квітня до цих пунктів потрібно довезти і учнів, і вчителів, які будуть інструкторами на пунктах тестування. З огляду на це Павло Полянський наголосив, що керівникам управлінь освітою варто уже розпочати роботу для організації логістики. Він також зазначив, що до 2016 рок..


Шість педагогічних прийомів на допомогу батькам
Ви коли-небудь звертали увагу на те, як одночасно 25 старанних учнів схиляються у класі над своїм завданням? І, можливо, задавалися запитанням, як же вчителю це все вдається. Адже іноді, щоби тримати свою дитину під контролем, доводиться прикладати великі зусилля, не кажучи вже про цілий клас дітей. Кращі педагоги використовують маленькі секрети, що перетворюють переповнену аудиторію шалених третьокласників на «м'яку глину» в їхніх руках, і ви теж можете отримати хороший результат у домашніх умовах, застосувавши ті ж хитрощі.

Використовуйте преміальну діаграму

Розумні вчителі використовують наочні посібники, щоб контролювати й управляти поведінкою дітей. Чи то діаграми попередження або преміальні діаграми, за їх допомогою діти зможуть легко визначити свій статус і використовувати його в якості мотиваційного інструменту, щоб виконувати роботу й добре поводитись у класі. Дженніфер Літтл, учитель початкових класів із 40-річним досвідом роботи, згодна з такою тактикою: «Використовуйте діаграму, щоб винагородити дитину за те, що вона зробила». Подібна схема у вашому власному домі допоможе керувати поведінкою дитини у процесі навчання і навчить важливого принципу: треба попрацювати, щоб отримати бажане.

Відгукніться позитивно

Ви, імовірно, стикалися з тим, що під час батьківських зборів учитель проявляв до вас особливе ставлення, але ви не єдиний, хто пережив цю мить слави. Хороші вчителі знають, що, щоб домогтись від невгамовних учнів потрібної поведінки, похвала буває більш ефективною, ніж покарання, – це правило, яке відмінно працює й у домашніх умовах. У той час як ви, можливо, будете довго й нудно бурчати із приводу неприбраної кімнати або не зроблених домашніх справ, іноді ефективніше просто заохотити дитину за те, що вже зроблено, навіть якщо це якась дрібниця. Ваша дитина швидко навчиться розпізнавати ті приємні відчуття, які виникають від похвали, і вони будуть тримати її у формі.

Очікування кращих результатів

Яким чином учителі розкривають у дітях найкраще? Вони не чекають нічого меншого. Коли діти лінуються, їм твердо кажуть, що вчитель очікує від них більшого, ось і все. Таким чином, діти вчаться керувати собою на основі стандарту, установленого шановним учителем. Ви можете зробити те ж саме вдома, орієнтуючись на очікування, а не дисциплінуючи дітей за фактом уже отриманої нехорошої поведінки. Установіть конкретні правила поведінки в побуті й будьте готові дотримуватись усіх обумовлених наслідків за їх недотримання, так ваша дитина переконається, що ви завжди висловлюєтесь по ділу.

Персоналізуйте зміст

Щоби привернути увагу дітей, професійний репетитор і приватний педагог Арзікі Пеніо використовує персоналізацію. «Хоча зміст завжди повинен перебувати в руслі навчального плану та встановлених стандартів, важливо демонструвати, що запропоновані принципи є важливою частиною повсякденного життя та інтересів учнів, – каже вона. – Наприклад, клас може обчислити середню кількість очок, які отримала улюблена баскетбольна команда за останні п'ять ігор, або порахувати, скільки улюблений баскетболіст забиває м'ячів у середньому в ході однієї гри. І все для того, щоб вивчити тему про середнє арифметичне». Хоча це може здатися складним, але дану хитрість можна використовувати при роботі з поведінкою, роз’яснюючи зрозумілою мовою поняття чесності за допомогою реального досвіду людей, їх прикладів.

Втягуйтесь у навчальний процес

Звісно, учителі завжди активно залучені в навчальний процес – це їх робота. Але кращі з них точно знають, що за наявності особистої зацікавленості в кожному учні можна якнайшвидше дійти до спільного успіху. Справа ось у чому: звісно, ви особисто зацікавлені у вихованні своєї дитини. Але наскільки насправді ви залучені в цей процес? Чи будете ви бродити Інтернетом, доки ваша дитина сама намагається розібратися і зробити своє завдання з математики? Чи ви поруч плече до плеча з вашою дитиною постараєтесь вивчити цю задачу і відповісти на всі запитання? Залучаючись до шкільних занять вашої дитини, зробивши себе причетним до її навчання, ви завжди будете знати, що вона вивчає, у чому перевершує інших дітей, над чим б'ється і як їй у цьому допомогти.

Поєднайте справу й задоволення

Справа виховання дитини – це не жарт. Але прислухайтесь до порад розумних учителів і переконайтеся, що це приносить вам задоволення. Наприклад, чи зробите ви звичайну перерву в заняттях, щоби трохи відпочити в тиші, або переключитесь на придумування кумедних жартів чи просто «раптом» поїсте разом з вашою дитиною морозиво, вона неодмінно отримає можливість зв'язати деякі рутинні речі навчання із приємними враженнями та позитивними емоціями. Яким від цього буде бонус? Ви будете почувати себе супербатьком.


Дитячі заповіді

для мам, тат, дідусів та бабусь

1. Дорогі батьки, пам’ятайте, що ви самі запросили мене у свою родину. Колись я залишу батьківську оселю, але до того часу навчіть мене, будь ласка, мистецтва стати й бути ЛЮДИНОЮ!

2. У моїх очах світ інакший, ніж у ваших. Прошу вас, поясніть мені, що, коли й чому кожен з нас у ньому має робити.

3. Мої ручки ще маленькі - не очікуйте від мене досконалості, коли я стелю ліжко, малюю, пишу й кидаю м'яч.

4. Мої почуття ще незрілі - прошу, будьте чуйними до моїх потреб. Не нарікайте на мене цілий день

5. Щоб розвиватись, мені потрібне ваше заохочення, а не тиск. Лагідно критикуйте й оцінюйте, але не мене, а мої вчинки.

6. Дайте мені трохи самостійності, дозвольте робити помилки, щоб я на помилках учився. Тоді я зможу самостійно приймати рішення в дорослому житті.

7. Не робіть усього за мене, бо я виросту переконаний у своїй неспроможності виконувати завдання згідно з вашими очікуваннями.

8. Я вчусь у вас усього: слів, інтонації голосу, манер рухатись. Ваші слова, почуття та вчинки повертатимуть до вас через мене. Так справедливо влаштувала природа зв'язок між поколіннями. Тому навчіть мене, будь - ласка, кращого. Пам'ятайте, що ми разом не випадково: ми маємо допомагати одне одному в цьому безмежному світі.

9. Я хочу відчувати вашу любов. Хочу щоб ви частіше брали мене на руки, пригортали, цілували. Але будьте уважні, щоб ваша любов не перетворилась на милиці, які заважатимуть мені робити самостійні кроки.

Любі мої, я вас дуже - дуже люблю!!!

Покажіть мені, що ви теж любите мене.

Ваш син і донька.


З метою попередження нещасних випадків з дітьми класним керівникам провести роз’яснювальну роботу серед учнів та їх батьків щодо дорожньо-транспортного травматизму, дотримання правил поведінки на льоду, воді, катках, біля ялинок, протипожежної безпеки, випадків травматизму побутового характеру.
Заборонити виготовлення саморобних іграшок із вати та легкозаймистих речовин, свічок для прикраси ялинок.

Категорично заборонити використання під час новорічних заходів піротехнічних засобів, бенгальських вогників, свічок.


Зважаючи на те, що зазвичай під час Новорічних святкувань стрімко зростає кількість пожеж, які виникають внаслідок порушення правил пожежної безпеки при користуванні гірляндами, встановленні ялинок та при користуванні піротехнічними виробами, керівництво школи звертається до Вас з проханням: дослухайтесь корисних порад і це допоможе Вам безпечно зустріти та провести новорічні та різдвяні свята.


При встановленні ялинки необхідно:
· розмістити її на стійкій основі: на підставці, в посудині з піском, так, щоб вона не перешкоджала виходу з приміщення, знаходилася на відстані не менше півметра від систем опалення, телевізорів, приймачів, магнітофонів, легкозаймистих матеріалів;
· гірлянди варто купувати у спеціалізованих крамницях, а не на ринках, де часто-густо зустрічається неякісний товар;
· для прикрашення ялинки застосовуйте електричні гірлянди тільки ліцензійного виготовлення;
· лампи гірлянди закріплюйте надійно, бо при падінні від поштовху чи протягу вони можуть стати причиною пожежі;
· обов'язково перевірте справність електричного проводу, його ізоляцію;
· не слід прикрашати ялинку целулоїдними, паперовими та іншими легкозаймистими іграшками й прикрасами, ватою, марлею. І звичайно ж, не можна для прикраси використовувати свічки;
· якщо ж Ви помітили ознаки пожежі - не панікуйте. Спочатку подивіться, що горить. Якщо це гірлянда - негайно вимкніть її з розетки. Якщо ялинка вже запалала - беріть хутко ковдру, рядно, намочуйте їх у воді й накривайте ялинку або просто залийте її водою. Якщо ж Ви самі не в змозі справитися з вогнем – негайно викликайте пожежно-рятувальну службу за номером „101”. Повірте, професіонали Вам завжди допоможуть.

Під час використання піротехнічних виробів:
Дозволяється купувати і використовувати лише дорослим!
· Шановні батьки, купуйте лише ліцензовані піротехнічні вироби;
· використовуйте їх відповідно до інструкцій, розміщених на виробі або на його споживчому пакеті;
· застерігаємо, що користування такими приладами в приміщенні категорично забороняється;
· звертаємо увагу батьків - пам'ятайте: в жодному разі не залишайте сірники, запальнички, бенгальські вогники та інші піротехнічні засоби у легкодоступних для дітей місцях, не дозволяйте малюкам самим бавитися з такими іграшками.
Основними причинами пожеж у осінньо-зимовий період стають необережне поводження з вогнем, порушення правил експлуатації газо-, електрообладнання і пічного опалення, використання саморобних обігрівачів та пустощі дітей з вогнем тощо.
Пам’ятайте, щоб зберегти своє життя та майно від вогню необхідно:
– бути обережними під час поводження з відкритим вогнем,
– не залишати без нагляду ввімкненими газові та електроприлади,
– стежити за справністю пічного опалення,
– не розміщувати меблі ближче 1 метра до печі;
– не залишати поблизу легкозаймисті речовини.
– забезпечити свою домівку первинними засобами пожежогасіння – вогнегасниками,
– не залишати малих дітей без нагляду, розповідати їм про небезпеку, яку містять в собі сірники, побутові електроприлади тощо.
Як свідчать аналіз аварійності при використанні газу в побуті, більшість надзвичайних ситуацій і нещасних випадків відбувається саме через несанкціоноване втручання власників газового обладнання в роботу системи, самовільне втручання абонентів у систему газопостачання, конструкцію газових приладів, систему димовідведення та вентиляції; порушення власниками умов безпечної експлуатації газових приладів; несправність та невідповідність вимогам нормативних актів систем димовідведення та вентиляції; неякісне, несвоєчасне технічне обслуговування газового обладнання, у тому числі автоматики безпеки газових приладів. Разом з тим, всім власникам газового обладнання необхідно пам’ятати, що його використання пов’язане з підвищеною вибухопожежонебезпекою. А якщо прилади вже не нові, піддавалися ремонту або переобладнанню, ймовірність аварії зростає в рази. І кожна людина повинна усвідомлювати і відповідально до цього ставитися, адже постраждати може не тільки вона сама, а й близькі та рідні, сусіди. То ж радимо вам: уважно стежте за роботою газового обладнання у себе в оселі та на прилеглій території і при найменших ознаках неполадок звертайтеся в аварійні служби.

Основні правила безпеки під час зимового відпочинку. Небезпека ходіння по льоду на водоймищах.
Для зимового відпочинку слід правильно підбирати одяг та взуття. Одяг повинен бути легким, зручним та багатошаровим. Повітряні прошарки захистять від вітру та збережуть тепло тіла. Якщо взуття тісне, можна обморозити ноги, коли ж занадто просторе - натерти їх. На прогулянку слід вдягти вовняні шкарпетки. Синтетичні гріють гірше і натирають шкіру.
Чимало радості приносить катання на ковзанах. Щоб уникнути травми, слід бути обачливими. З перших кроків на льоду треба навчитись правильно падати: на бік, пригинаючи голову до грудей, або вперед - "рибкою" - прослизнути по льоду на животі, витягнувши руки. Не можна опиратися на руки, щоб їх не зламати. Можна падати в найближчу кучугуру снігу.
Потрібно виконувати визначені правила поведінки на льоду:
- падати правильно (на бік чи "рибкою"), при падінні не триматися за людей;
- не сідати на лід, сніг, відпочивати тільки на лавках;
- не ходити на катку в мокрому одязі.
Якщо немає поблизу катка, часто місцем для катання на ковзанах обирають кригу водоймища. Але при цьому слід дотримуватись правил безпеки:
- ніколи не кататись одному, а тільки гуртом. Якщо хто-небудь провалиться у воду, буде кому надати допомогу;
- не кататись на тонкій кризі (крига темного кольору).
Безпечною є крига товщиною від 7 до 20 см (зеленуватий відтінок).
Маючи на увазі, що структура, міцність і товща льоду змінюються на
протязі зими і ранньої весни, дітям не рекомендується ходити на
водойми - це небезпечно для життя. Лід стає міцним тільки після того, як встановляться безперервні морозні дні, але навіть при короткочасній відлизі, він втрачає цю якість.
Під дією сонця лід стає пористим і буде слабким, не дивлячись на те, що він зберігає достатню товщу.
Навіть взимку є небезпека провалитися під лід, тому що:
- лід може бути неміцним біля стоку води;
- тонкий або крихкий лід поблизу кущів, очерету, під товстим прошарком снігу, у місцях, де водорості вмерзли в лід;
- тонкий лід і там, де б'ють джерела, де швидкий плин або струмок впадає у річку;
- особливо обережно слід спускатися з берега: лід може не щільно з'єднуватися із сушею, можливі тріщини, під льодом може бути повітря.
В силу зміни погодних умов (відлиги, різкої зміни напрямку вітру) може статись відрив криги. В такому випадку не можна панікувати. Для збереження рівноваги необхідно присісти, не наближатися до краю криги і кликати на допомогу. Ні в якому разі не можна перестрибувати з однієї криги на іншу.
Необізнаність населення про загрозу для життя при виході на лід, відсутність знань заходів допомоги потерпілими, а інколи й особиста необачність, призводять до трагічних наслідків.

Що треба робити, якщо Ви провалилися під лід?
- розставити руки в боки по кромці льоду, щоб утриматись на поверхні
і не піти під лід;
- кликати на допомогу;
- старатися зберігати спокій, не борсатися у воді;
- стараючись не обламати лід, без різких рухів потрібно спробувати вибратися із води, повзучи грудьми та почергово витягуючи на поверхню ноги;
- вибравшись із пролому, потрібно відкотитися, а потім повзти в той бік, звідкіля прийшли (де міцність льоду перевірена). Не дивлячись на те, що сирість і холод штовхають бігти і зігрітися, треба бути обережним до самого берега. Ну а там вже можна не зупинятись поки не опинитесь в теплому приміщенні. Якщо на ваших очах провалилася під лід людина, негайно гукніть їй, що поспішаєте на допомогу. Все вирішує час: льодяна вода дуже швидко викликає переохолодження організму .
Надаючи допомогу, дотримуйтесь таких правил:
- не можна підбігати до товариша, який провалився у воду;
- до нього потрібно наближатися повзком, використовуючи для зміцнення продовгуваті предмети (лижі, лижні палки, дошки), штовхаючи їх перед собою;
- до самого краю пролому підповзати не можна, бо у воді опинитеся удвох;
- пасок, шарф, всяка дошка або палка, санки, лижі можуть врятувати людину. Наблизившись на максимально можливу відстань (не менше
3-4 метрів), кинь своєму товаришу мотузку, шарф, палку, аби він ухопився. Подавши підручний засіб рятування потрібно витягнути друга
на лід і повзком вибратись із небезпечної зони. Потім постраждалого необхідно сховати від вітру, зняти мокрий одяг, розтерти тіло (але ні в якому разі не снігом), по можливості, вдягнути сухі речі (можна дещо зняти з себе), доставити потерпілого в тепле місце і напоїти гарячим чаєм.
Безпека руху пішохода.
Перехід дороги.
При переході проїжджої частини дороги необхідно переходити дорогу у місцях, позначених спеціальною розміткою або дорожніми знаками „Пішохідний перехід”.
Якщо на ділянках шляхів відсутні позначені пішохідні переходи, переходити дорогу дозволяється на перехрестях по лінії тротуарів або узбіч у місцях, де вона добре проглядається в обох напрямках, і тільки після того, як пішохід оцінить відстань до транспортного засобу, що наближається, його швидкість і пересвідчитись у відсутності небезпеки. Взимку треба враховувати те, що дорога дуже слизька і для зупинки автомобіля потрібна більша відстань. Також транспортний засіб може несподівано занести в сторону пішоходів.
Пішоходи, що не встигли завершити перехід всієї проїжджої частини, провинні пропустити транспортний засіб, чекаючи можливості для подальшого руху на острівку безпеки, а за його відсутності – на лінії, що розділяє потоки протилежних напрямків. Продовжувати перехід дороги можна, виконавши ті ж вимоги, які регламентують порядок початку переходу проїжджої частини дороги.
Рух по зимовій дорозі.
· Коли ви рухаєтеся по тротуару, то не поспішайте, не біжіть, бо можете посковзнутися і впасти.

· Ніколи не ковзайтеся, щоб не збити інших людей, які рухаються поруч, а ще тому, щоб ненароком не виїхати на проїжджу частину, бо це небезпечно.

· Не ходіть дуже близько біля краю тротуару, щоб вас не зачепила машина, яка випадково втратила керування.

· Ніколи не спускайтеся на санках або на лижах з тієї гірки, що веде на дорогу.

· Не грайтеся в рухливі ігри на тротуарах, поблизу проїжджої частини, не штовхайтеся, щоб не потрапити під колеса транспортних засобів.


Будьте вкрай обережні, бережіть своє життя та життя своїх близьких! Дотримуйтеся правил безпеки життєдіяльності, привчайте до цього малих дітей! Пам’ятайте: ваше життя – у ваших руках, намагайтеся зробити все, щоб зберегти його.
Свято запам’ятається надовго, якщо воно пройде без проблем. А подбати про це повинні Ви самі.


Методичні рекомендації

щодо формування основних груп компетентностей учнів на уроках в початковій школі

Соціальна компетентність

  • Створювати та розв’язувати проблемні ситуації.
  • Використовувати інтерактивні методи навчання, у яких раціонально поєднувати індивідуальні, групові і фронтальні види роботи; роботу в парах, у малих групах, групах за інтересом, рольових групах, де є лідер, слухач, коментатор.
  • Застосовувати тестові та різнорівневі завдання, що дають дитині право вибору, учити їх обирати потрібний варіант, рівень.
  • Давати й періодично змінювати громадські доручення, обговорювати їх виконання, підводити підсумки роботи.
  • Проводити виховні заходи патріотичного змісту, здійснювати правове та морально-етичне виховання.
  • Проводити інноваційні уроки громадянської освіти.
  • Створювати ситуації морального вибору на основі прочитаних творів або життєвих ситуацій.
  • Учити дітей висловлювати власну точку зору, вислуховувати думку товариша, узгоджувати та доходити до порозуміння.

Полікультурна компетентність

  1. Формування поваги до традицій, звичаїв, історії України.
  2. На основі оволодіння досягненнями національної культури стимулювати прийняття та розуміння інших культур.
  3. Ствердження гуманістичної моралі та формування загальнолюдських цінностей.
  4. Формування толерантного ставлення до культур та традицій інших народів.

Приклади:

  1. Проведення зустрічей з цікавими людьми, відомими художниками, поетами, композиторами.
  2. Проведення тематичних вечорів, міжнародних фестивалів, заочних подорожей країнами світу.
  3. Відвідування виставок, музеїв, проведення екскурсій.
  4. Проведення бесід з етичної тематики.
  5. Читання та обговорення історичних творів.
  6. Стимулювання особливих контактів з представниками інших культур.
  7. Здійснення пошукової роботи.

Комунікативна компетентність

Мета: формування культури усного та писемного мовлення як засобу вільного спілкування та самовираження.

  1. Уміння спілкуватися усно.
  • Використання діалогу, полілогу, монологу.
  • Інсценування казок.
  • Усний опис картини.
  • Проведення нестандартних уроків, ділових інтелектуальних ігор, круглих столів, дискусій.
  • Розширення словникового запасу учнів через роботу зі словниками.
  • Складання словосполучень та речень, робота з відновлення деформованого тексту.
  • Використання нових інтерактивних технологій та прийомів педагогічної техніки «Мозковий штурм», «Акваріум» тощо.
  1. Уміння спілкуватися писемно.
  • Написання згідно з програмою запрошень, привітань, оголошень.
  • Листування з ровесниками.
  • Складання пам’яток щодо адекватного спілкування і відпрацьовування їх з дітьми з використанням конструкцій «Я вважаю», «Перепрошую», «Я певен», «Дозвольте» тощо.
  • Здійснення перекладів текстів.
  • Проведення бібліотечних уроків, взагалі постійний зв’язок з бібліотекою.

Інформаційна компетентність

  1. Навчання дітей працювати з підручником, словниками, зошитами з друкованою основою.
  2. Пропонувати пам’ятки «Як розв’язувати задачі», «Як писати твір», «Як виконувати домашнє завдання».
  3. Сприяти формування вміння опрацьовувати інформацію на підставі аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення тощо.
  4. При підготовці до уроків позакласного читання вчити користуватися художньою літературою, енциклопедіями, репродукцією.
  5. На уроках «Я і Україна» навчати дітей користуватися картами, таблицями, складати плани, використовувати малюнки, алгоритми, діаграми, маршрутні листи.
  6. На уроках математики навчати дітей користуватися таблицями, схемами, згортати інформацію (скорочений запис умови задачі).
  7. Навчати дітей діалогу як засобу отримання інформації один від одного.
  8. Співпрацювати зі шкільною бібліотекою.
  9. Передбачити проведення усних журналів, зустрічей з цікавими людьми, інтелектуальних ігор, екскурсій, відвідування музеїв, персональних виставок, творчих майстерень.
  10. Стимулювати знайомство учнів с дитячою періодикою: «Пізнайко», «Казковий вечір», «Барвінок» тощо
  11. Стимулювати учнів до роботи з комп’ютером.

Компетентність саморозвитку і самоосвіти

  1. Формувати загально навчальні вміння учнів як основу самоосвітньої діяльності.
  2. Стимулювати пізнавальний інтерес учнів.
  3. Практикувати диференційовані домашні завдання та прийоми випереджального навчання.
  4. Залучення дітей до виконання творчих завдань та участі у інтелектуальних заходах.
  5. Проведення розвивальних пізнавальних ігор.
  6. Залучення дітей до гурткової роботи.
  7. Складання та реалізація програми самоосвітньої діяльності учнів.

Компетентність творчої діяльності

Мета: виявлення творчого потенціалу учнів, логічного, образного мислення, створення умов для розвитку творчої особистості.

  1. 1.Одним із стратегічних завдань є особистісний підхід до молодших школярів.
  2. 2.Гуманістичний підхід.
  3. 3.Індивідуальність пізнавальних здібностей.
  4. 4.Диференціація навчання і виховання.
  5. 5.Допомога особистості пізнати себе, самовизначитись та самореалізуватись.
  6. 6.Творча особистість повинна працювати під девізом «Допоможи мені це зробити самому».

Приклади:

Картка на уроці читання (диференційований контроль).

  1. З якого твору ці рядки: «Відром, цебром, дійницею, холодною водицею…»?

А) «Вийшли в поле косарі»;

Б) «Ой ти коте-коточок»;

В) «Іди, іди, дощику».

  1. Хто ввечері приходить «дитиночку колихати»?

А) Котик;

Б) Песик;

В) Мишенятко;

  1. Продовжити прислів’я «Якщо за день нічого не вивчив, то весь день … »

А) змарнував;

Б) програвся;

В) спостерігав;

На уроці читання в другому класі за темою «Казкові чоловічки» всі учні читають твори різних письменників (А. Милн «Вінні - Пух», Дж. Родарі «Пригоди Чиполіно»), а творча дитина при підготовці до уроку використовує матеріал, що розширює обрії пізнання творчості письменників – казкарів. Крім того вона може намалювати ілюстрацію до тексту за своєю уявою, дати характеристику героям, скласти вірш за опорними словами підібрати загадки, прислів’я до теми.

На уроках математики передбачується використання логічних вправ, головоломок, софізмів, розв’язання задач різними способами, пошук раціональних шляхів розв’язання.

На уроках природознавства використовуються завдання творчого характеру: складання кросвордів, участь у конкурсах та олімпіадах, дослідницька діяльність учнів, підготовка повідомлень за завданням вчителя.

Передбачається складання казок, віршів, проведення інтелектуальних конкурсів, написання творів та переказів, розробка діалогів з визначеної теми, створення кросвордів, ребусів, композицій, добір музичних фрагментів до художніх картин, побудова генеалогічного дерева своєї родини, випуски стінної газети.

У виховній роботі з метою розвитку творчих здібностей та сприяння самоствердженню стимулюється зайнятість дітей у роботі гуртків та студій за інтересами, залучення їх до самоврядування.


Рекомендації класному керівнику

щодо поліпшення стану міжособистісного спілкування в класі

§ Вжити заходів педагогічного характеру з метою поліпшення оцінно-емоційного ставлення учнів один до одного, розкриття їх позитивних якостей особистості.

§ Налагодити систему позитивного педагогічного впливу на учнів, що є ізольовані або не потрапляють до кола активного міжособистісного спілкування.

§ Провести перегляд плану виховної роботи на зміст заходів діяльнісно-оцінного плану, зменшивши, відповідно, чисто інформаційні. Збільшити вагу групових та особистісно-індивідуальних контактів педагога, зробити педагогічний вплив більш конкретним, адресним.

§ Провести серед дітей бесіди (з елементами гри-драматизації), спрямовані на розвиток комунікативних схильностей вербального та невербального плану.

§ Налагодити міжкласні виховні контакти з метою розширення кола спілкування, подолання та попередження "класного егоїзму”.

§ Відмовитися від негативної оцінки особистості учня. Оцінювати лише конкретні його дії та вчинки, підкреслити відмінність між позитивною особистістю та її негарним вчинком. Не проводити негативного оцінювання всієї особистості учня за наслідками навчання.

§ Спрямовувати педагогічну оцінку не на звинувачення дитини, а на усвідомлення нею помилок та труднощів навчальної діяльності. Створювати дитині умови для самоствердження поза межами навчального процесу.


Десять порад молодому вчителю

Погано, коли на молодого вчителя дивляться тільки перспективно. Зазвичай згодом він стає більш умілим, самостійним, придбає навички, опанує прийоми, досягне майстерності. Але в той же час він може втратити ту безпосередність і чари молодості, риси, притаманні тільки молодому вчителю, що інколи наближають до нього учнів сильніше, ніж мудрість літнього майстра. Моїм першим учням, напевно, було цікавіше зі мною, ніж нинішнім. У школі обов'язково мають бути молоді вчителі. Без них життя нудне, нецікаве, прісне.

Порада перша: не вважай школу місцем, не зовсім гідним застосування твоїх видатних здібностей, місцем, куди тебе як би заслали. Школа не має потреби у твоїй полегкості. Так, вона тебе чекає, і, можна сказати, з розкритими обіймами, вона хоче, щоб ти в ній був, але в неї є достоїнство. І це достоїнство - діти. Тому не треба дивитись на школу спогорда, не треба робити їй послугу.

Так що відразу орієнтуйся на школу й саме з нею пов'язуй свої честолюбні мрії. Тим більше що хороший учитель краще посереднього поета чи актора. Справа не в тому, яка професія, а в тому, наскільки вона тобі підходить. А ось у цьому варто розібратись. Але не можна розібратись на бігу. Треба попрацювати з повною віддачею, треба викластись. І для цього треба вважати школу своєю справою, а не чужою, куди ти потрапив випадково. Розібратись - це значить зрозуміти, чи до душі тобі праця вчителя. Ось ти й постарайся зрозуміти, твоя це справа чи дядька. Але не квапся з висновками.

Далі вникни в мою другу пораду. Знайди себе, свій образ. Учитель індивідуальний, інакше не може бути й мови про творчість. Це не виключає наслідування, особливо спочатку. Навпаки, придивляйся до майстрів. Бери на озброєння те, що тобі здається твоїм, що тобі до вподоби. Не треба розуміти творчість як винахід пороху. Педагогіка існує стільки, скільки існує світ. Прийоми та знахідки не вмирають із майстром, вони передаються його учням і послідовникам. Але кожний справжній учитель, навіть переймаючи, залишається собою. Як же розпізнати, що в тобі твоє, а що - чуже? Краще тебе самого цього ніхто не знає. Звичайно, треба прислухатись до думок, у тому числі і критичних. Але якщо в тебе не буде внутрішнього відчуття істини, ти будеш не вчитель, а «чого бажаєте?». Це інша крайність, на противагу зарозумілості.

І потім, хто сказав, що вчитель створює свій образ раз і назавжди? Маяковський писав про художника Келіне: «Кращий учитель. Твердий. Мінливий». Образ - не схема, а жива особа. У будь-якому випадку він має бути твоїм і він мусить бути живим, а не маскою.

Порада третя: не замикайся у своєму вчителюванні. Якщо вчитель - тільки вчитель, це нудно. Грай на гітарі, співай, пиши вірші, грай у волейбол, ходи в гори, збирай марки, бувай у театрі та на виставках. Розширюй коло друзів і знайомих. Спілкуйся з найрізноманітнішими людьми. Люби життя в різних його проявах. Ти повинен бути цікавим дітям, але це не вийде, якщо ти зосередишся тільки на самому собі. Крім обов'язкової програми в тебе, як у майстра-фігуриста, повинна бути чудова довільна програма.

І знову ж, треба пам'ятати, що всі прояви особистості індивідуальні. Не треба штучно культивувати в собі якості, що тобі не притаманні. Універсальність не обов'язкова. Не треба писати віршів, якщо в тебе немає здібностей. А найголовніше тебе мусять цікавити люди. Не виключай спілкування зі свого життя. Інакше засохнеш, як зламана гілка.

Захопленість, багатобічний інтерес потрібні вчителю не просто так, самі по собі, а у зв'язку з особливістю його професії. Не даремно про вчителя кажуть, що він і швець, і жнець, і на дуді грець.

Тому моя четверта порада: пам'ятай про комплексний характер учительської праці. Усе має значення, усе потрібне: й ерудиція, і методика, і позакласна робота, і психологія спілкування, і любов до дітей, і дисципліна. Не треба це розділяти, це все взаємозалежне. І якщо ми говоримо про це окремо, те це чисто умовно. Поміть: будь-яка розповідь про школу, епізод, навіть анекдот має в собі комплекс учительських якостей. Інакше виходить безглуздо, смішно або навіть гірше того - непрофесійно.

Ти можеш заперечити, що тобі відомі вчителі, які добре знають свій предмет, але не володіють методикою, або такі, котрі тільки дають уроки, а після дзвінка їх як корова язиком злизала, або такі, в яких діти стоять на головах, а вони репетують на них і ображаються. Так, я теж таких знаю. І раджу тобі пам'ятати, щоб ти таким не був, що вони нещасливі, так само як і їхні учні.

Я би з радістю сформулював свою п'яту пораду так: будь щасливим. Правда, це більше схоже на побажання, ніж на пораду. Тоді я скажу так: будь оптимістом! Вір! Жахливо, коли вчитель не бачить нічого хорошого ані в сьогоденні, ані в майбутньому. Створюй плани, нехай іноді нездійсненні, але конструктивні.

У житті кожному буває важко й гірко, у кожного трапляється нещастя й горе. І вранці, буває, не хочеться вставати та йти до школи. І навіть діти часом так набридають... Але треба себе переборювати. Життя - це подолання важких і навіть критичних ситуацій.

Так, ми іноді йдемо на різного роду компроміси, і це не суперечить тому, що я тільки що сказав. Це апеляція до розуму. Безкомпромісність - це впертість і невміння мислити перспективно. Але мета все одно повинна бути. І не тільки мета уроку, і не стільки мета уроку, скільки мета всього твого вчителювання.

Діти не повинні бачити в тобі невдахи. Невдах не люблять. Навіть якщо щось не буде виходити, усіма силами руйнуй можливе враження, що в тебе не виходить узагалі. Усередині в тебе, дорогий мій, повинно бути все чітко й упевнено.

Шоста порада може видатись банальною: будь чесним і правдивим. «Подумаєш, - скажеш ти, - я сам це учням щодня кажу». І дарма. Щодня це казати не треба. Сказав один раз, і вистачить. Але так, щоб діти тобі повірили. Діти дуже високо цінують чесність. «Так нечесно», - це вкрай негативна оцінка. Хоча суцільно і всюди вони хитруни та брехуни. Скажу відверто: я теж іноді брешу. Не обманюю принципово, а так... прибріхую для красоти.

Порада сьома теж не нова: цінуй гумор у спілкуванні з учнями. Якщо ти сам, як кажуть, не блищиш дотепністю, цінуй гумор в інших. Не бійся смішного, не бійся бути смішним сам: бувають зовсім безневинні й необразливі смішні ситуації. Інша справа, якщо над тобою сміються постійно, якщо ти взагалі смішний - це все!..

Не треба дивитись на гумор, як на прийом. Усе, у тому числі й гумор, повинно бути природно й доречно. Деякі вчителі сердяться, коли діти сміються. Навіть виганяють їх із класу. І дарма. Будь-якою ситуацією на уроці, у тому числі і смішною, учитель має володіти. І якщо вчитель сказав: «Посміялися, і вистачить», клас повинен підкоритись. Треба пам'ятати й те, що сміх може боляче ранити. Він, як казав Маяковський, - грізна зброя. Тому треба знати межу, бути обережним і тактовним.

Порада восьма: будь природним, не прикидайся, не намагайся здаватись розумніше та краще, ніж ти є. Даремно: діти тебе все одно розкусять.

Часто вчителя порівнюють з актором, і в цьому є свій резон. Але вже якщо ти граєш роль, нехай вона буде твоєю. Грай себе. І не перегравай! Подібність між учителем та актором полягає, можливо, у тому, що і той і інший виходять на аудиторію, на публіку. Якщо між акторами та глядацьким залом не встановлюється невидимий контакт, спектакль провалюється. Так і у класі. Деякі кричать і стукають кулаком по столу, а дітям не страшно. Інші говорять тихо й дивляться вбік, але якесь чаклунство заворожує дітей, і вони не зводять з учителя очей. Це феномен учительського гіпнозу, такого, утім, тендітного, але солодкого.

Більше за все я не люблю, коли вчитель на уроці не говорить, а декламує чи виступає. Він - начебто вже й не він, а хтось інший, за його поняттями, краще того, яким він є насправді, а насправді - гірше, тому що штучніше. Він прикидається, і це всім зрозуміло. Тим часом романтики, захоплені вчителі не обов'язково говорять із пафосом. Справжніх крил, що підносять їх над повсякденністю, часом нікому не видно, і зовні людина виглядає зовсім звичайною. Але в цих людях є щось дитяче, вони й поводяться іноді майже як діти.

Порада дев'ята виникає з восьмої: не уявляй про себе більше того, що ти є насправді. Знай собі ціну й будь скромним, не втрачаючи достоїнства. Не треба здаватись, треба бути.

Не бійся честолюбства і не слухай ханжей і бездарних заздрісників. Але честолюбство мусить бути всередині, демонструвати його непристойно. Честолюбство, усе-таки, відіграє допоміжну роль як стимулятор справи. Головне - справа.

Це - твоє кредо, запам'ятай! Ти ж завжди на очах, тим більше в дітей, які все бачать і все зауважують. Від їхнього уважного погляду не вислизає нічого! І ти не думай, що думкою дітей, їхнім ставленням можна зневажати. Тому що вони і є твої головні цінителі та судді, вони, а не начальство, і навіть не твої колеги та друзі.

Якщо не марнославство, то що ж повинно бути в основі твого життя та роботи? Твоя громадська позиція. І моя остання, десята порада: знайди її. Я кажу «знайди», але, можливо, вона в тебе вже є, ця позиція. Можливо... Але вона формується, стабілізується та кристалізується у справі. Міркувати про політику, про патріотизм, про інтернаціоналізм усі майстри. Але не поповнюй і так численні ряди «пікейних жилетів». Пам'ятай, що в тебе є діти, і ця позиція потрібна їм.

Громадська позиція насамперед - моральна. Запам'ятай: які би прекрасні підручники ми не видавали, які б чудові програми не складали, справжній провідник громадської ідеї - ти. І від тебе залежить, чи дійде ця ідея до розуму й серця учня в цілості та чистоті чи буде так хитромудро перевернена й перекручена, що результат виявиться прямо протилежним.

І, нарешті, останнє: не сприймай ці поради як якусь подобу скрижалей чи безапеляційного проголошення непорушних істин. Я не оракул. Абсолютних правил, придатних на всі випадки життя, не знаю. Думай сам!

Кiлькiсть переглядiв: 266

Коментарi